Нечай – відомий мольфар із Закарпаття, який прожив 81 рік. Чоловік мав великий зв’язок із природою та зцілював людей. Та за кілька років до своєї смерті зробив передбачення про майбутнє України. Чоловік розумів, що від того не втечеш. То що ж пророкував Нечай?
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Михайло Михайлович вперше відчув свої сили у 8 років. На всю Україну він прославився у 1989 році. Тоді українська влада офіційно запросила його на 1-й фестиваль “Червона рута” аби він керував погодою.
Нечай допомагав Сергію Параджанову зняти фільм “Тіні забутих предків”. Спілкуючись з мольфаром, режисер перейнявся гуцульською культурою, дізнався різну специфіку.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Кадр з фільму С. Параджанова “Тіні забутих предків”
До того ж мольфар 40 років керував фольклорно-етнографічним народним ансамблем. Він виготовляв дримби та майстерно грав на них. За це Нечаю дали звання «Заслужений працівник культури України».
Пророцтво мольфара про Україну
Він був тією людиною, яка завжди говорила правду. Тому народ так полюбив його. На його думку, наш генофонд іде на спад. А людство вже давно переживає деградацію, а не зростання.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Для України він озвучив невтішний прогноз. Ніби на країну чекає розкол. Що частини України потраплять під контроль сусідніх держав.
Але попри це він додав про обовязкове відродження України. І що всі території будуть повернені. Головне, щоб люди згадали своїх предків та почали по-справжньому вшановувати їхню пам’ять.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
На наших землях розпочнеться велика битва добра та зла. І добро обов’язково переможе
Додав, що вищі сили втручаються у звичний спосіб життя людей. І це призведе до зміни кордонів держав та утворення нових країн на карті землі.
У Закарпатті є багато послідовників Нечая. До прикладу Орест Стафійчук, прогнози якого обнадіюють більше. Він зазначає, що українцям доведеться чимало працювати, що звільнити країну від ворога.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Стафійчук не називає точної дати закінчення війни, але впевнений, що все закінчиться до початку жовтня 2022 року. Найближчі пів року стануть вирішальними у подальшій долі України. Мольфар наголошує на важливості світової спільноти у боротьбі за перемогу українського народу. Люди у всьому світі повинні не забувати про те, що відбувається зараз в Україні.
Фото з відкритих джерел
Я була заміжня за Сергієм недовго. Спочатку мені здавалося, що все буде нормально. Але дуже швидко я зрозуміла, що в нашому шлюбі нас було троє. Я, Сергій і його мама Марина Борисівна.
Колись у мене була сім’я: ми з першою дружиною Ірою виростили доньку, купили квартиру, жили спокійно. Але потім у моєму житті з’явилася Поліна, і я все зруйнував.
Я ніколи не думала, що в нашій родині тема онуків стане такою дивною. У нас усе було навпаки. Мій чоловік Ігор дуже хотів онуків. Постійно казав, як водитиме їх на рибалку, як збудує на дачі будиночок, як вчитиме всього.
Я з Денисом була багато років. Познайомилися ще в університеті. Я сама до нього тягнулася, допомагала з навчанням, завжди була поруч. Потім переїхала до нього, і якось так вийшло, що я все тягнула, а він просто жив поруч.
Я все життя була дуже близька з мамою. Вона виховувала мене сама, про батька я майже нічого не знала. Для мене мама завжди була найріднішою людиною. Ми часто бачилися, гуляли у вихідні, ходили в кіно, могли просто пити чай і говорити про все.
Я виросла в сім’ї, де спокій був рідкістю. Батьки любили гулянки більше, ніж тихе домашнє життя, а мене часто рятувала бабуся. Коли в домі не було грошей, все було більш-менш тихо.
Колись я й сама не вірила, що можу опинитися в такій історії. Завжди засуджувала жінок, які зв’язуються з одруженими чоловіками.А потім у моєму житті з’явився він.
Я з чоловіком разом уже багато років. У нас є донька Оля, звичайна сім’я: робота, дім, школа, постійні витрати. Зайвих грошей у нас ніколи не було. Зі свекрухою в мене наче й не було відкритої війни.
Гості – як риба, на 3 день починають погано пахнути. Так можна сказати про кожну гостину моєї свекрухи. Та, на щастя, я зуміла зробити так, що Ольга Дмитрівна раз і назавжди забула до нашої квартири дорогу!
14 прийомів, які допоможуть вижити в смертельно небезпечній ситуації
10 речей, які ніколи не зробить доросла жінка заради чоловіка
Ось чому жінці насправді не потрібні шлюб і стосунки
Розчин з дріжджів: полийте ним свої рослини і ваш урожай збільшиться!
«Після весілля все вляжеться», — написав майбутній чоловік доньки іншій жінці, поки я несла коровай до зали.
Я довго жила з відчуттям, що ми з чоловіком ніби б’ємося головою об стіну. Працюємо обоє багато, втомлюємося страшенно, а толку ніби й немає. Жили ми вшестеро в одній квартирі: я, чоловік, син, мої батьки і бабуся.
Минуло вже 12 років відтоді, як не стало Юлі. А я все одно не міг відпустити той день. Мені вже тридцять, я живу в місті, працюю, а всередині все стоїть на місці.
Якби не важка хвороба чоловіка, я б ніколи знову не була щасливою…
До нас приїхала моя мама з села. Тільки ми з нею зайшли в квартиру, як чоловік мені каже – нехай теща їде до своїх родичів. Я зібрала свої речі і поїхала разом з мамою
У Ігорка злипалися очі. На дворі стояла ніч. Тато на кухні ходив туди-сюди. Мами досі не було
