Матері Люсі уже стукнуло 79 років. Щовихідних жінка приїжджала до старенької і прибирала хату, прала одяг (вручну, бо машинки в неї не було) і готувала їжу. Влітку ще й поле було.
– Люсь, кажу переїжджай до мене. Тобі легше буде.. – констатувала Анна Вікторівна.
– Мамо, ну я вже говорила – у мене в місті робота. Дочка з внучкою, їм теж допомагати треба.
– Тарас повернувся. Ремонт робить в старій хаті. Казав, що буде тут свого віку доживати. На рідній землі.. У батьківському домі. Про тебе, до речі питався…
Тарасик… Перше справжнє Люсине кохання. Вона в школі бігала за ним, а він уваги не звертав. Що вона, молодша була.. На 4 роки. Так дівчинка на хитрість і пішла. Вкинула відро у колодязь і побігла до Тараса.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
– Ой, лишенько мені. Мамка відпоре, як відро не витягну. Тарасику, тільки ти мені допомогти зможеш!
А Тарас – герой, відмовити не міг! Не по-пацанськи це б було! Палицю довгу знайшов, відро нею підчепив і витягнув…
Та час ішов. Тарас школу закінчив і поїхав до міста вчитися. Він по різних містах потім їздив. Одружувався і розлучався тричі.
А Люся на економічний факультет вступила. В місто переїхала. Одружилась. Бухгалтером працювала. Дочку одну мала. Чоловіка її не стало цілих вісім років тому.
Тарас таки прийшов до дому Анни Вікторівни. Кортіло йому на Люську глянути.
– Така ж красуня, як у молодості – сказав чоловік і обійняв Люсю.
– А ти все такий же брехун! – засміялась жінка.
Сіли у альтанці за хатою. Відкоркували домашню наливочку і розмову завели.
– Сина я маю, від першого шлюбу. Дорослого вже. Він з матір’ю в Німеччині живе. Розлучився я зі всіма мирно. Спільно нажите майно залишав їм, не треба мені нічого. Я он на рідну землю повернувся! Зараз планую зайнятись будівництвом будинків. Бригаду хочу зібрати..
А ти як, Люська?
– Та як, як ? Як прислуга для всіх. Дочці з внучкою допомагаю, мамі мушу дім прибирати і їсти готувати, бо стара вже! А ще робота.. Усюди встигати треба. Важко. Чоловік, коли живий був, у всьому допомагав. А без нього..Все на мої плечі скинулось. Думала, що коли внучка підросте, моя Таня її віддасть в садок і працювати піде. Та яке! Каже, депресія в неї. Післяродова. Вже п’ятий рік! А вранці я встаю, дитину з зятем годую, а донька спить до обіду!
По дому робити вона теж нічого не хоче. Та це моя провина – сама так навчила! Зятя теж все влаштовує. Дах над головою є, теща грошей підкине, якщо бракує, нагодує, а що ще йому треба?
Втомилась я, Тарасику, чесно..
– Ти не засмучуйся, щось ми обов’язково придумаємо!
Тарас наступного дня Люсю відвіз додому на своїй машині. Жінка тішилась, що за один раз могла так багато продуктів привезти. І мішок картоплі, і два кілограми цибулі, і моркви, і ще закруток…
– Ти де цього діда підчепила? – спитала донька, коли Тарас заносив мішок з картоплею до квартири.
– Це Тарас. Ми вчились в одній школі колись.
Минуло два тижні. Тарас на машині знову під’їхав під під’їзд Люсі.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Зайшов, почав допомагати речі її зносити.
– Що таке? Що відбувається? – підхопилась дочка.
– Їду від вас я. Заміж за Тараса виходжу. Ми разом жити тепер будемо, – спокійно відповідає матір.
– Ти що на старості зовсім з мозками дружити перестала? Наречена теж мені знайшлася! Онука он голодна сидить, а тобі по цимбалах!
– У Каті мама є. Вона про неї подбає. Так само як і я дбала 30 років про тебе!
– Я забороню тобі з нею бачитись – кричала Таня.
Люся не відреагувала перед донькою, а в машині розплакалась. Думала, що зраджує свою дитину. Та Тарас її заспокоїв.
В будинку Тараса Люся тепер була господинею. Навела там лад. Все поприбирала, наставила вазочок, навішала картин – затишок створила. Тарас добудував ванну кімнату, якої раніше не було. Тепер у них міські умови – туалет і душ в хаті, а не надворі.
Люся влаштувалась секретарем до школи. Зарплата, звісно, менша, ніж була на попередній роботі, але і витрат у неї тепер небагато.
Через місяць зять привіз Катю, онучку, погостювати у село. Дівчинка розповіла, що мама з татом постійно сваряться. Тато сам собі суп варить – більше нічого не вміє! Мама хоче іти на роботу, але не знає, куди?
Як ви думаєте, чи добре вчинила Люся? Заслуговує вона на жіноче щастя чи варто їй було жити з донькою?
Фото з відкритих джерел
Рецепт швидкого приготування вінегрету: кращий, ніж класичний
Про що свідчить біла піна в банці з медом?
Всі мої сусіди та рідня готують вареники лише за цим рецептом, на кефірі! Вони повітряні, пухкі не злипаються та не розварюються! Тепер це найулюбленіша страва і в нашому домі!
Усе своє свідоме життя я ненавиділа свою матір. Я її навіть не пам’ятаю, але люто ненавиділа за те, що вона колись вигнала мене разом з батьком
«Ти знаєш, я не планував, поки, стати батьком, та й одружуватися я тобі не обіцяв, тому навіть не знаю
Світ, щастя і спокій в старому будиночку краще, ніж життя з алкоголіком в квартирі зі зручностями
– Синку, а я заміж виходжу – тихо сказала Люба, яка тільки пів року тому поховала чоловіка
Банановий рулет без борошна. Дуже швидко, дуже смачно, дуже витончено!
Вчені пояснюють, що ваш колір очей може розповісти про вас
Ось кинути дитину на бабусю і відправитися гуляти з подружкою – це вже нахабство, – міркує пенсіонерка. Тобі майже тридцять, дитину хотіла, так які тепер подружки?
Перекис водню для розкішного волосся і ще 14 секретів застосування
Гороскоп особливостей характеру: до якого пороку схильний кожен Знак Зодіаку
Покажу на прикладах, як жінки неправильно носять одяг, а потім скаржаться на те, що їхнє вбрання їх повнить
Доля України: останнє пророцтво мольфара Нечая
Якби я розповів своїм друзям, як починався мій бізнес – вони б умить забули про заздрощі
Чоловік стабільно затримувався на роботі: в понеділок, середу і п’ятницю. Я не розуміла в чому причина, поки на порозі нашого дому не з’явилась блондинка з немовлям
Жінка повернулась додому і зрозуміла, що нігде немає дорогих для її серця речей. Вона одразу побігла до сміттєвих баків
Віддала будинок племінниці, щоб та доглядала за мною в старості, а потім сильно про це пожаліла
У палаті 6-річної Галинки знайшли записку зі словами: ” Мамо, все добре. Я в казці”. Страшно уявити, який сенс несли ці слова
