Ми з дружиною і дітьми живемо за містом. У нас невеличкий будинок перед яким кохана насіяла багато квітів, а позаду – засаджений сад і город. Я люблю наш дім, тут завжди так гарно, не залежно від пори року і погоди.
Дружина Галина завжди зідзвонюється зі своєю мамою телефоном, хоча та живе від нас не так далеко. Та і немає такої потреби приїжджати, наші діти вже підросли, обоє ходять в середні класи, самостійні. Алла Борисівна живе собі мало не на широку ногу. То в санаторій поїде, то купує собі всякі смаколики і потім хвалиться дружині.
Кілька місяців тому у мене був день народження, не ювілей. Я вирішив відсвяткувати у скромному сімейному колі в нас вдома. Тож запросив і тещу у гості. У нас з нею гарні стосунки з самого початку знайомства.
Моя мама навпаки живе далеко. Коли ми з Галею беремо відпустку, то навідуємось до неї на кілька днів. Дружина не приховує, що у них теж склалися гарні відносити:
– Це все через те, що між нами така відстань, любий! – посміхаючись сказала дружина.
Настав мій день народження. Кохана з самого ранку трудилася на кухні, щоб встигнути все приготувати до приходу гостей. Дочка теж допомагала, їй подобається готувати. Першою приїхала теща. На радощах стала вітати мене, обняла.
Важко було не помітити її великий пакет – мій подарунок. Ми усі з нетерпінням чекали коли ж вона дістане звідти презент. Коли ця мить врешті настала, ми побачили перед собою ношену шкіряну куртку з якої доносився дуже неприємний запах.
Діти одразу закрили свої носи і смішно кривилися, дивлячись один на одного. Галя одразу пішла відчиняти вікно, а теща поводилась так наче нічого не помічає:
– Владику! Дарую тобі цю шкіряну куртку. Звісно вона не зовсім нова, але ти тільки подивися, яка якість! Ще носитимеш купу років! Вітаю! – і простягнула куртку до мене.
Якусь мить я стояв незворушно, оскільки те, що я побачив трохи збивало с пантелику.
– Дякую! – замість мене промовила Галя і винесла куртку на вулицю.
Теща тим часом спостерігала за дочкою, потім глянула на мене.
– Я щось не до кінця розумію! Вам не сподобався подарунок? – вона не тямилася чому ми не радіємо і куди понесли куртку, навіть не примірявши.
Та замість того, щоб виправдовуватись дружина одразу запропонувала усім пройти до столу. Незабаром до нас приєдналися інші гості. Теща все хотіла похвалитися своїм дорогим подарунком, та ми намагалися одразу переводити тему.
Коли всі розійшлися по домах я нарешті зміг висловити своє невдоволення:
– І чим вона думала, коли купувала цей непотріб? По ній ж видно, що ніхто більше не стане це носити! І це ще й на день народження! Ну як? – моєму здивуванню не було меж, дружина лиш тихо кивала.
Після цього теща постійно перепитує мене чи я ношу її куртку, чи мені і в ній зручно:
– Звісно! Вона досить тепла, практично не знімаю! – заспокоював її я, а насправді посміхався від того, що на тій куртці давно спить наш пес Рекс.
Я постелив її у його буді. Коли холодніше він завжди лежить на ній. Куртка справді добра, не пропускає вологу і має теплу підкладку. А коли тепліє, то він витягує її на траву і лежить так.
Якось саме у той момент, коли Рекс відпочивав до нас раптово завітала теща. Побачила цю картину, і як не залетить до будинку зі скандалом. Так образилася, скаржилася на мене дружині.
– Як ви могли спаплюжити таку річ? – додала вона. – Це неповага!
До тепер у нас напружені стосунки, хоча я би сказав, що емоції йдуть на спад. Я ж вибачився вже кілька разів. Сподіваюсь, що до наступного року вже остаточно помиримось. Бо так цікаво, що вона знову мені подарує!
А як вам такий сюрприз?
Фото з відкритих джерел
