Катя вже кілька років не приїздила до мами. Зайнята. У неї чоловік, троє дітей, будівництво будинку за містом, робота, бізнес. Як тільки наближаються вихідні, то коханий тут як тут:
– А давай до Толіка поїдемо! В нього така природа там на дачі, озеро! Діти покупаються, самі відпочинемо! – і вона погоджувалась, бо дуже любила так сімейні поїздки.
Жінка до того ж обожнювала продумувати кожну деталь, розплановувала до дрібниць їхні подорожі й не тільки. Вона чітко знала, які меблі їм купувати, який одяг мають носити її діти, з якого посуду їсти й все решта. З чоловіком вони лиш встигали узгодити прибутки й витрати. Він у неї дизайнер.
А Катя успішна бізнес-жінка. Їй всього 36 років, а вона вже генеральна директорка і співвласниця фірми постачання текстилю. Вона любить ходити на масаж, у салони краси, купує одяг у модних бутиках. Чи з подругами в баньку.
Катя виросла у маленькому містечку. Переїхала до столиці, коли вступала до вишу, закінчила економічний факультет. Тут і залишилась.
Мати Каті давно овдовіла. Чоловік помер від хвороби сім років тому. Зазвичай мама сама приїжджала в гості, няньчила внуків. Але столиця її не подобалась, точні ритм життя, який тут панував. Побуде кілька днів і їде на рідні землі.
Тому Катя нарешті вирішила і знайшла час провідати маму. Адже вона там скучає, щоразу кличе в гості. Чоловік тільки зрадів і побажав гарно провести час вдома.
Хвиля ностальгії охопила Катю. У рідному містечку вона не була більш як вісім років. На порозі будинку на неї чекала найрідніша людина:
– Заходь швиденько, стіл вже накритий! Ти дуже голодна? Нарешті я дочекалася на свою Катюсю! – мати аж сяяла від радості.
На столі були улюблені страви Каті: холодець, оселедець під шубою, печена картопля, пиріжки з вишнями, мамина домашня настоянка з малини.
– Ну, давай, накладай побільше! – потім мати дістала чарки й налила їм настоянки. – За твій приїзд!
– Але я вже давно такого не їм. Ти знаєш скільки тут холестерину, глютену?
– А ну вже перестала тут свої капризи показувати! Взяла свою виделку і з’їла швиденько! – сердито промовила мама.
– Добре! Добре! – Катя наколола шматок холодцю, відкусила хліба і почала смакувати.
Яким же він був смачним. Вона і забула про холодець з тим своїм корисним харчуванням і дієтами. А салат, а пиріжки. А настоянку з малини, яку вона в дитинстві так любила збирати. Малина росла на їхній дачі, там ще тато змайстрував Катюсі дерев’яний будиночок – ну просто рай, а не дитинство.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Ще сусідка тітка Ніна любила принести своєї моркви з городу і прям так і говорила: “Давай, хрумкай морквочку, щоб зубки були міцними”. І Катя наче поринула у ті часи, вона знову відчула себе маленькою дівчинкою.
Випивши ще стаканчик настоянки Катя повністю розслабилась і прошепотіла: “Все, мамочко. Можеш повністю мною командувати, я буду тебе слухати!”
– Ну а я тобі про що! – посміхнулась жінка.- До речі, тобі від Ніночки “Привіт!”, вона завжди питає в мене про твої справи.
– Ага! Ти теж їй передавай. Вона така хороша жінка.
Цілий тиждень Катя виконувала вказівки матері. Вони разом дивились примітивні телешоу, ходили разом до родичів. Катя лягала спати о десятій вечора, хоча в столиці вона засинала близько першої.
Вона вперше за довгий час мила посуд. У неї вдома є покоївка і посудомийна машина, тож вона забула як це. А тут, у мами їй це так сподобалось – коли щойно брудна тарілка перетворюється на чисту і блискучу. Вона любила це робити в дитинстві.
Катя відчувала себе Катюсею, маленькою, милою, слухняною маминою донечкою.
Адже вдома вона звикла усіма командувати. А тут цей обов’язок зник і вона відчувала неабиякий спокій. І це відчуття їй сильно припало до душі. Бо тепер мама була головною, мала вирішувала замість неї.
І Катюся продовжувала їсти мамину смакоту, зранку, в обід і ввечері. Навіть не ставала на ваги, їй вже було байдуже на ті дієти й здорове харчування, адже мамина їжа найкраща у світі.
– Ого! Ти там у столиці геть нічого не їси? – дивувалась мама, коли бачила велику порцію на тарілці дочки. А лиш сміялася і просила добавку.
Катя знову опинилась в дитинстві й хотіла якомога більше насолодитись цим безтурботний часом.
А по приїзду додому до неї кинулися діти. Катя навіть трохи розгубилась. Ще вчора вона була маленькою донечкою, мама їй плела кіски по її ж проханню. А сьогодні вона сама в ролі дорослої мами.
– Любі мої! – вона цілувала дітей. – Як же вам зараз добре! Ви такі щасливі, але ще не розумієте цього.
А який ваш найяскравіший спогад дитинства?
– Дівча, сідай в машину. Я озирнулася. Навколо нікого. Тільки п’яні хлопці і я. Що робити?
Ви повинні навчити цих речей своїх дітей для їхньої ж безпеки!
Дужe пoтужнa icтoрiя прo гнiв, який знищує нac зceрeдини! Вoрoття нaзaд нiкoли нeмaє!
10 причин, чому Діви – кращі дружини і подруги
Дочка мого чоловіка не хоче зі мною спілкуватися, і ось, на своє весілля вона батька запросила, а мене ні. Мене це нітрохи не зачіпає
20 чудес кондитерської майстерності, які більше хочеться розглядати, ніж їсти
І до вoрoжки не хoди! Довжина мізинця може багато чого розповісти про ваше життя
Я рада, що після всього, що я пережила, у мене прокинувся материнський інстинкт. Тепер мені хочеться віддавати своїй донечці всю свою любов
9 ознак, які свідчать про те, що у вашого чоловіка є коханка
А невдовзі, мене звільнили. Сказали, що в дитячому будинку не потрібно настільки сильно привикати до сиріт або ж ставитися до них по-особливому
11 фільмів, сюжет яких змушує затамувати подих до останньої хвилини
Як мені вмовити дружину не подавати на аліменти? Буде собі жити в моїй квартирі, дітей вона любить, а на мене їй байдуже
Вам краще віддати Катю. Ви вже старенький, з роками буде все важче доглядати за дівчинкою
Топ сміливих стрижок, які вибирають лише впевнені в собі жінки
– Та ж Іван твій ще зовсім молодий! куди йому женитися? І на цій пройдисвітці! Можете тепер гроші ховати
14 звіряток, які більш емоційні, ніж гримаси Емілії Кларк
Подарували милого кошеня, а виріс смішний і капловухий звір
Вибирайте людей свого рівня цінностей
З кліток на неї дивилися десятки очей. Всі тварини були симпатичними по-своєму і всі самотні, у кожного була своя, часто непроста доля
