Мене звати Катя. Досить часто ми з моїми однолітками відвідуємо дитячий будинок та допомагаємо працівникам цього будинку з маленькими дітьми. Але своїй мамі я вирішила нічого не розповідати, оскільки вона мені могла б заборонити цим займатися.
Дуже часто чую від дорослих, що теперішнє покоління зовсім безвідповідальне та невиховане, а я хочу повідомити вам, що це не правда. Звичайно, що серед нас є різні, але в основному всі мої приятелі дуже ввічливі та хороші. Вони не сидять та не п’ють пиво на лавочці, а навпаки, приходять допомагати в дитячий будинок.
У дитячому будинку я дуже подружилася з Михайликом та Світланкою, вони двійнята. Як тільки я навідувалася в дитячий будинок, то вони підбігали до мене і більше не хотіли мене відпускати.
Моя мама завжди думала, що я просто гуляю весь день зі своїми друзями, я не хотіла їй нічого розповідати, бо боялася, що вона заборонить мені займатися волонтерством.
Одного разу мама зайшла до мене в кімнату і сказала, що її викликають в лікарню на термінову операцію. Мені строго сказала, щоб я зробила всі уроки і пішла спати.
Як тільки мама поїхала, я одразу зібралася і вирішила навідати Михайлика та Світланку. Біля дитячого будинку стояла швидка допомога, як виявилося, Михайло зламав ногу, а Світланка руку. Їх терміново забрали в ту лікарню, де працює моя мама.
Наступного дня я приїхала в лікарню, щоб провідати малюків. Вони аж верещали від радості коли мене побачили.Я їх пригостила фруктами, а то вони взагалі відмовлялися що-небудь їсти.
І несподівано в цей час в палату зайшла моя мама. Вона просто проходила повз і помітила, як я читаю малюкам казку. Коли діти заснули, я вирішила зізнатися мамі, що ми з хлопцями часто проводимо вільний час в дитячому будинку та граємося з дітками.
Вона мене міцно пригорнула і сказала, що неймовірно рада, що її донечка росте з великим серцем.
Знаєте, що трапилося далі? Мама вирішила оформити опіку над Михайликом та Світланкою. Тепер вони стали для мене братом і сестрою.
Час промайнув з шаленою швидкістю. Зараз Михайлик та Світлана завершують навчання в школі і будуть подавати свої документи в медичний інститут. Вони, як і наша мама, хочуть стати лікарями.
Я вже давно заміжня, у мене є двоє прекрасних діточок.
Як тільки мій чоловік та його родина дізналися про те, що мої брат та сестра усиновлені, то вони ще з більшою повагою почали ставитися до моєї мами.
Адже не всі у наш час готові взяти чужу дитину з дитячого будинку. Потрібно бути дуже сміливою та відповідальною.
Такою, як наша мама.
А вам сподобалася розповідь?