Я виховую троє дітей. Мій чоловік загинув два роки тому, мені важко, але опускати руки не можна, радію, що хоч власна квартира є.
Хороша трикімнатна квартира, місця вистачає всім. Але є одна проблема: я зараз перебуваю в декреті, а виплат на дітей мені взагалі не вистачає. Ще до того всього, потрібно платити велику суму за комуналку.
На початках нам помагав ріжний брат мого чоловіка та його мама. Але невдовзі брат одружився і повинен забезпечувати вже свою сім’ю.
Розумію, що мої діти – це моя відповідальність. Вийшла на роботу, як і повинно бути.
Зарплата у мене не є висока, але на продукти та нормальне життя вистачає.
Хотіла я відмовитися також і він садочку: подумала, що і часу більше вільного буде, і гроші зекономлю. Дуже розраховувала, на маму-пенсіонерку, яка б змогла посидіти з моїми дітьми.
Але вона не погодилася.
Пояснила це тим, що у неї продовжується її життя і вона хоче пожити в своє задоволення та просто відпочити.
Звичайно, що я намагаюся її зрозуміти, вона вже не молода та й одразу за трьома досить важко пригледіти, але запропонувати свою допомогу хоча б на час вихідних, вона могла…
Мама потім додала: не може зараз слухати дитячі крики, одразу починає боліти голова.
Ну і я у мені взагалі все встигати тепер?
Але несподівано на допомогу прийшла моя свекруха. Вона час від часу забирає їх до себе. Старшенькі дуже полюбляють в неї залишатися, а маленький не злазить з рук. Мою маму вони не називають бабусею, вона навіть не хоче прийти до мене та провідати їх.
Нещодавно говорила з нею, вона покликала нас до себе в гості. А дитина моя говорить: “Я не хочу їхати до неї, давай краще провідаємо іншу бабусю, ця нас взагалі не любить”. Мама почула ці слова і завершила розмову.
Але прислухалася до свого онука, стала частіше до нас навідуватися, купувати різноманітні іграшки. Ось так у нас і налагодилося життя: тепер обоє беруть участь у вихованні онуків. Я влаштувалася на ще одну роботу, скоро назбираю грошей на няню, нехай тоді бабусі і відпочивають. Вони це заслужили.
А що ви скажете на дану ситуацію?
