– Оксано, може ввечері поїдемо до сватів? Кум стільки риби наловив, що вони все не подужають! Запрошували на вечерю! Галька добре її приготує!
– То ти на рибу хочеш їхати, то вона чанахи смачні зварила. Ти натякаєш, що я погано готую чи що?
– Ти що, любов всього мого життя! Не кажи дурниць! Я просто виявляю свою ввічливість! – підхопився Ігор і пішов обіймати кохану.
– Ну ти й підлабузник! Частіше б обіймав мене і цілував, тоді б і не думала про тебе дурні! – у жінки з’явився рум’янець і вона ніжно поцілувала його у відповідь.
– То як, йдемо чи ні? – посміхнувся чоловік.
– Ну якщо ти так хочеш, то давай. Але я терпіти не можу того Івана. Що то за людина, постійно жарти свої дурні розказує, ще й поводиться грубо. Як з ним та бідна Галя живе, я не знаю. А діти наші приїдуть?
– Точно не цих вихідних. В них медовий місяць затягнувся! – розсміявся Ігор – От би нам так, правда, старенька?
– Старенька? Зараз ти договоришся! – обоє хихотали як діти. – Добре, що дочка нормального чоловіка знайшла. Бо попередній з неї всю енергію забирав своїми вимогами і претензіями. Як завіз її у свою глуш, так і боявся, щоб вона часом нікуди не ділася. А теперішній Василь просто золото! Давай тоді дзвони, попередь, що ми ввечері будемо!
Вечір пройшов чудово. Настрій ні в кого не було зіпсовано. Іван хіба що кілька разів пожартував, не дуже вдало, навіть і смішно.
– Я скучив за тобою! – шепотав Іван до Оксани як тільки вона переступила поріг.
– Я теж, не могла дочекатися, коли Ігор до батьків поїде!
Пізніше вони двоє опинилися на кухні.
– Боже, чому саме зараз я закохався у тебе? Я вже не можу і дня не думати про нас! А коли бачу твоє обличчя, то серце падає до п’ят кожної секунди. Як нам бути? – ласкаво говорив Іван.
– Я не знаю. Ти перший після мого чоловіка до кого в мене виникли такі сильні почуття. Я ставитися з презирством до невірних жінок, але тепер розумію, що сама такою стала. Мені дуже гірко від того. Але почуття сильніші.
– Нам треба зізнатися! Навіщо ми стільки часу мучимось?
– Думаєш? Мені якось страшно!
– Так! Годі ховатися! Сьогодні потрібно все розповісти! – впевнено сказав Іван. – Ну ходімо, а по зараз хтось зайде сюди.
Вони вперше зустрілися на сватанні їхніх дітей. Тоді Іван поцілував руку Оксани в знак знайомства. А в неї було відчуття ніби все тіло пронизала блискавка, моментально по тілу розлився приємний жар.
Потім вона дізнається, що то взаємно. Вони ще кілька разів бачилися до весілля. А на самому святі Іван запросив Оксану до танцю. З того часу у них зав’язався роман.
Спочатку вони переховувались на дачі в батьків Оксани. Вона була впевнена, що там їх точно ніхто не побачить і не знайде. Почуття зростали з кожним днем. Їхні діти вже були дорослими, тож їх поки нічого не стримувало у їхніх сім’ях.
Після того, як пари щедро наїлися риби Оксана з Ігорем повернулись додому. Жінка відчувала неабияку тривогу, адже їй не хотілося, щоб чоловік дізнався про її стосунки з сватом.
Вона сіла на кухні попити чаю і задумалась. Раптом чоловік пішов відповідати на телефонний дзвінок. Забіг стривожений на кухню і сумно глянув на дружину
– Галю, ти тільки не плач, добре? Все буде добре! Він живий, скоро поправиться!
Оксана миттю зблідла від почутого. Серце стиснулося від жалю.
– Щось сталося? – з острахом спитала вона.
– У свата серце схопило, швидку викликали, стан критичний. Але житиме.
– О Боже! – сльози самі покотилися по щоках Оксани.
– Ей, ти чого! Все ж буде добре!
– Та нічого, просто це дуже несподівано! Нехай скоріше одужує! А діти знають?
– Ще не дзвонили, зранку, щоб спали спокійно.
Минув тиждень. Івана виписали з лікарні, але він був дуже знесилений. Не хотів, щоб його навідували. Тож Оксана прийшла вже до них додому, принесла фруктів, йогурти.
– О, який сюрприз! – посміхнулася Галя до свахи. – Заходь. Я якраз допомагаю Івану поїсти.
Вона роззулася і попрямувала до вітальні. Зі щілини у дверях добре було видно, що Іван сидів втомлений на дивані, а дружина годувала його з ложечки.
– Я ж не люблю сир, навіщо ти мені його даєш! – нервувався чоловік.
– Він корисний. Тобі лікар сказав їсти більше вітамінів. Там Оксана прийшла, не показуй коників! От і все, остання ложечка! А я піду помию тарілку. О, проходь сюди, Оксано! Може хоч тобі вдасться розвеселити його!
– Які ж ті чоловіки вибагливі! – посміхнулась Оксана.
– Це точно!
І от вони знову зостались наодинці. Уважно глянули один одному у вічі.
– Ти знаєш, я довго думала про нас. – Оксана почала нелегку розмову. – Я не бачу нашого з тобою майбутнього. Ми надто старі, щоб починати будувати стосунки. Ми практично не знаємо один одного, ні звичок, ні всіх недоліків! А що, якщо ми не зможемо бути разом і до того ж зруйнуємо наші сім’ї?
– Оксанко! Ти права! Як тільки я зрозумів це, то напевно серце моє і не витримало такого удару того вечора. Нехай все буде так, як є, припинімо наші відносини і залишимо собі ті теплі спогади, що ми пережили разом. Ти згодна? О, я згадав смішний анекдот…Одного разу…
Вони розсміялися і в цей момент повернулася Галя. З того часу вони більше не сміли порушувати свою обіцянку.
Правильно вчинили?
