Нещодавно мені виповнилося тридцять п’ять років, а моєму чоловікові – сорок. У нас немає дітей. Склалася така ситуація, що до нас приїхала пожити на деякий час племінниця моєї кузини. Ще в дитинстві вона часто приїжджала до нас погостювати, ми навіть всі разом проводили відпустку на морі. Тоді вона була маленькою, а зараз виросла, перетворилася на справжню красуню.
У день приїзду, ми разом з чоловіком поїхали її зустрічати на вокзал. Моя племінниця здалася мені дуже милою дівчинкою, з гарною фігурою, яка поводилася сором’язливо. Але, подивившись на реакцію свого чоловіка, я зрозуміла, що його думка відрізняється від моєї. Ще заздалегідь ми домовилися, що зустрівши племінницю, заїдемо додому, а вже потім поїдемо разом погуляти в центр міста. Чоловік вирішив змінити плани, і ми відразу пішли гуляти.
Спостерігаючи за чоловіком і племінницею, я помітила, що вони знайшли спільні інтереси – постійно про щось говорили і трохи сперечалися. Я зраділа, адже добре, що вони можуть поговорити на якісь загальні теми. Їхні стосунки стали такими дружніми, що часто вони почали ходити в кафе або просто гуляти містом, але вже без мене. Спочатку я не надавала цьому серйозного значення, але через деякий час у мене почалися підозри. І не випадково.
Чоловік почав дивитися на мою племінницю дивно і пильно. З того моменту я почала вважати себе не потрібною, зайвою
Якось увечері я повернулася з роботи, і застала чоловіка і племінницю, коли вони лежали на ліжку, під однією ковдрою. Вони дивилися фільм, сміялися.
Зніяковівши, я удала, що нічого особливого в цьому немає, і відправилася на кухню готувати вечерю. Але мої думки не давали мені спокою. А якщо я щось собі накрутила, і ніяких романтичних відносин між ними немає? Але «палаючий» погляд чоловіка на племінницю переконав мене, що мої підозри все-таки не вигадка.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Тепер я не знаю, як правильно вчинити. Чи варто відмовити племінниці в гостинності або просто залишити все як є? А раптом якщо я нічого не зроблю вся ця ситуація погано для мене закінчиться? Хіба можуть бути такі відносини між родичами, в яких дорослий чоловік лежить в одному ліжку з підлітком, ходить з нею удвох гуляти і взагалі приділяє їй часу більше ніж своїй дружині?
Все-таки варто припинити все це. Попросити племінницю з’їхати, поки гормони чоловіка не стали проблемою для нашої сім’ї, адже невідомо до чого все це може призвести.
Як би ви порадили вчинити в цій ситуації?
– Замки я вже змінив. Свої гроші несеш не в дім – живи там, куди їх носиш. Надя навіть пакет на підлогу не поставила. – Відчини двері ширше. Це, між іншим, і моя квартира.
– Я йду. Не шукай. Доньку забери сам. З тобою їй буде краще. Записка лежала на столі поруч із недопитою кавою. Іван перечитав двічі. Потім набрав Таню. “Абонент поза зоною”.
– І не брешіть мені про лелек, – сказала сусідська мала, стоячи в нас у коридорі в гумових чоботях. – Лелека важить чотири кіло. Немовля – теж. Ви б самі себе на шиї донесли?
– Максиме, ти серйозно покликав їх усіх? – Це ж виписка. Мама образиться. – Я після пологів. Я ледве стою. – Вони на п’ять хвилин. Біля входу в пологовий уже стояли шестеро.
– Приспати. – Що саме? – Його, – жінка смикнула повідець. – Поки не пізно. Цуценя стояло біля її чобота і гризало край моєї штанини. Хвіст ходив, як двірник по льоду.
“Вибач. Я йду. Я покохала іншого. Дітей лишаю тобі. На розлучення подам сама”. Олексій перечитав смс тричі. Потім ще раз. Того ж вечора подзвонив матері. – Мамо, Катя з Дімкою в тебе?
– Ти серйозно подаєшся на геохімію? – мама кинула на стіл роздруківку з балами. – З такими результатами на біологію не йдуть тільки дурні. – Значить, буду дурною.
– Дмитре, твоя черга. Він узяв мікрофон, глянув на Олену, потім – кудись у зал. – Олено, ти добра. Занадто добра для мене. І тому я не хочу починати шлюб із брехні.
– А я все хотів спитати: чому ти досі в прибиральницях? Лариса ж кликала в оператори. Там і чистіше, і платять більше. – Бо в операторів зміни жорсткі. А в мене Соня.
Телефон пискнув, коли Марина стояла біля каси. “Списання: 118 грн. Кава-Арабі”. Вона ще не встигла забрати стаканчик, як Стас подзвонив. – Ти серйозно? – Стас, я з Тімом на вулиці, він ревів, я замерзла.
– Ти серйозно купив квиток на ті числа зі сну? – Купив. А що? – Нічого. Просто смішно, що ти називав мене дурепою за гороскопи. Максим поклав телефон на стіл і мовчки показав фото екрана.
– Олено, привіт, доню, – батько сказав це так тепло, що Інна навіть усміхнулась. – Це Інна. Тиша. – А… ну, привіт. Як ти? – Нормально. Ти ж дочці дзвонив, не мені.
Віра подзвонила в двері й одразу прибрала усмішку з обличчя. Двері відчинила жінка в домашній футболці, за її спиною десь у квартирі сміялася дитина. – Ви до кого?
– Ти що робиш? Постав його. Рудий пес завмер біля бака. У зубах – мокре сіре кошеня, дрібне, аж прозоре від холоду. – Воно твоє? – буркнув пес, не озираючись. Чорна кішка сиділа під навісом кіоску.
– Мамі на день народження ти купив каблучку, а мені – каструлю по акції? Андрій навіть не підвів очей від кави. – Не “по акції”, а хорошу. Німецьку. – О, ну тоді я зворушена.
– Ти серйозно міняєш замки? – Серйозно. Марина поставила пакети на підлогу. – Мамо, там діти. – А тут моя квартира. – Ти ж дала нам ще тиждень. – Я дала п’ять місяців.
Ніжний і пишний кекс: З’їли все до останньої крихти
– Це хто в тебе, Галино Іванівно, пакети тягає? Нова доглядальниця? – Це моя онука. – Онука? Та не сміши. Твого сина ти двадцять років людям “вигнала”. Тепер і онука знайшлася?
25 фотографій, які обдурять ваші очі
