10 історій, які доводять, що не все на світі влаштовано так, як ми звикли вважати.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
1. Історія ця трапилася з моєю подругою на пляжі. У неї маленькі груди, саме тому вона носить бюстгальтери з пуш-апом і підкладає в верх від купальника різні силіконові вставки. Одного разу, коли ми збиралися з пляжу додому, Таня вирішила витрусити плед і так труснула, що з ліфчика випали ті вставки і підкладки для збільшення грудей. Хлопець, який лежав неподалік був шокований. Але подруга швидко зорієнтувалася і сказала: «Тут такий страшний вітер, що забирає не тільки плед, але і груди». Відтоді вони з Пашею разом ось уже 10-й рік.
2. Я рідко даю милостиню жебракам, бо не вірю в їх сумні історії. Однак, одного разу я випадково побачив, як жебрак годував вуличних собак. Коли я до нього підійшов і познайомився з ним, з’ясувалося, що він людина з дуже великим і добрим серцем. Відтоді ми з ним дружимо. Я часто купую їжу не тільки для нього, а й для його чотириногих друзів.
3. Наш третій син народився сліпим. Ми довго возили його по клініках, намагаючись повернути йому зір, проте, все марно. Син ріс і перед нами з дружиною постала серйозна проблема: як познайомити сина з навколишнім світом, якщо він не може його побачити? Наша подруга порадила нам віддати Сашу на малювання. Ми з чоловіком спочатку дуже здивувалися і поставилися до цього скептично, але сина на гурток все ж записали. Через деякий час, викладачка повідомила нам, що у сина справжній талант, а сьогодні його картини продаються по всьому світу.
4. Якось я вирішив потролити одну дівчину з нашої школи. Я створив ще один акаунт в соцмережі, додав туди красивих фоток з інтернету і приєднався до неї в друзі. Почали листуватися. Спочатку я планував закохати її в себе, запросити її на побачення, а самому не прийти. Однак, доля вирішила по-іншому. Я в неї закохався. Сьогодні вона моя дружина.
5. Пам’ятаю, як я вперше вирішив залишитися у своєї дівчини на ніч. Вона вегетаріанка і постійно сидить на різних дієтах. А я не можу листям наїстися. Вночі, коли Таня вже спала, я вирішив зганяти на кухню і підкріпитися чимось смачненьким, щоб не спокушати її. Тільки я відкрив холодильник, за спиною почувся хрипкий голос: «Що жереш, ненажера?» У мене ледь серце не зупинилося. Каструля випала з рук. Повертаюсь і бачу на столі величезну клітку з папугою. Моя дівчина від шуму прокинулася і падала від сміху біля дверей.
6. Мій чоловік ніколи не показує своїх емоцій і справжніх почуттів. Однак, він такий тільки на людях, удома він зовсім інший. Подруги мої постійно мені твердять, що він мене не любить, адже, дуже кам’яний. І варто зазначити, що доля сумнівів в моїй голові все-таки закралася. Нещодавно я помітила, що він носить у своєму гаманці розу-орігамі, яку я йому зробила на нашому першому побачені. Я була приємно здивована, а сумніви розвіялися. Який же він все-таки у мене сентиментальний і чуйний.
7. Кілька днів тому я зрозумів, що мені пора на відпочинок. Вранці я прийшов на роботу як завжди першим. Починаю відкривати офіс, а двері не відчиняються. Стукаю в надії, що мене почує охоронець і пустить всередину, але безрезультатно. Чую за дверима якісь голоси, але мені ніхто не відкриває. Я кілька хвилин ламався в ці двері і кричав, що я директор і зараз викличу поліцію, якщо мене не пустять усередину. Коли мені все ж відчинили двері, то я зрозумів, що мій офіс знаходиться поверхом вище …
8. Кілька років тому ми купили синові гітару, проте, жодного разу не чули, як він на ній грає. Ми з чоловіком часто труїли сина за це, мовляв, навіщо було цю гітару купувати, якщо син на ній грати не хоче. А минулого тижня я захворіла і залишилася вдома. Чоловік вранці пішов на роботу, а син, мабуть, подумав, що я теж пішла. Він взяв гітару і почав на ній чудово грати. Я була шокована. Весь цей час я кричала на нього, а він вміє грати такі чудові романси. Після почутого мені стало соромно.
9. Вчора вперше запросила до себе свого хлопця. Вечір обіцяв бути казковим: свічки, суші, моє улюблене червоне вино. Однак, не так сталося, як гадалося. Я отруїлася і всю ніч провела в туалеті. Після чергового відвідування, я вийшла і побачила, що Сашка немає. Перша думка: «все-таки не витримав і втік». Однак, Саша виявився не з боязкого десятка. Через кілька хвилин він повернувся з цілим пакетом таблеток в руках. Знайшов все ж серед ночі в чужому районі цілодобову аптеку. Всю ніч він за мною доглядав, а вранці, коли я заснула, ліг поруч зі мною на підлозі.
10. Після весілля моя подруга з Америки залишилася у нас на ніч. Я прокинулася серед ночі, чоловіка поряд не було, а з кімнати, де спала моя подруга, лунав його голос. Я зірвалася з ліжка і залетіла в кімнату подруги. По дорозі я вже собі малювала картинку, яку я там побачу і обмірковувала свої дії. Забігаю в кімнату і бачу, як вони шахи грають. Стало дуже соромно і смішно одночасно.
У вашому житті траплялися схожі ситуації? Діліться з нами!
– Приспати. – Що саме? – Його, – жінка смикнула повідець. – Поки не пізно. Цуценя стояло біля її чобота і гризало край моєї штанини. Хвіст ходив, як двірник по льоду.
– Я йду. Не шукай. Доньку забери сам. З тобою їй буде краще. Записка лежала на столі поруч із недопитою кавою. Іван перечитав двічі. Потім набрав Таню. “Абонент поза зоною”.
– Замки я вже змінив. Свої гроші несеш не в дім – живи там, куди їх носиш. Надя навіть пакет на підлогу не поставила. – Відчини двері ширше. Це, між іншим, і моя квартира.
– Ти серйозно купив квиток на ті числа зі сну? – Купив. А що? – Нічого. Просто смішно, що ти називав мене дурепою за гороскопи. Максим поклав телефон на стіл і мовчки показав фото екрана.
– І не брешіть мені про лелек, – сказала сусідська мала, стоячи в нас у коридорі в гумових чоботях. – Лелека важить чотири кіло. Немовля – теж. Ви б самі себе на шиї донесли?
– Максиме, ти серйозно покликав їх усіх? – Це ж виписка. Мама образиться. – Я після пологів. Я ледве стою. – Вони на п’ять хвилин. Біля входу в пологовий уже стояли шестеро.
“Вибач. Я йду. Я покохала іншого. Дітей лишаю тобі. На розлучення подам сама”. Олексій перечитав смс тричі. Потім ще раз. Того ж вечора подзвонив матері. – Мамо, Катя з Дімкою в тебе?
– Дмитре, твоя черга. Він узяв мікрофон, глянув на Олену, потім – кудись у зал. – Олено, ти добра. Занадто добра для мене. І тому я не хочу починати шлюб із брехні.
Телефон пискнув, коли Марина стояла біля каси. “Списання: 118 грн. Кава-Арабі”. Вона ще не встигла забрати стаканчик, як Стас подзвонив. – Ти серйозно? – Стас, я з Тімом на вулиці, він ревів, я замерзла.
– Ти серйозно подаєшся на геохімію? – мама кинула на стіл роздруківку з балами. – З такими результатами на біологію не йдуть тільки дурні. – Значить, буду дурною.
– А я все хотів спитати: чому ти досі в прибиральницях? Лариса ж кликала в оператори. Там і чистіше, і платять більше. – Бо в операторів зміни жорсткі. А в мене Соня.
– Ти що робиш? Постав його. Рудий пес завмер біля бака. У зубах – мокре сіре кошеня, дрібне, аж прозоре від холоду. – Воно твоє? – буркнув пес, не озираючись. Чорна кішка сиділа під навісом кіоску.
Віра подзвонила в двері й одразу прибрала усмішку з обличчя. Двері відчинила жінка в домашній футболці, за її спиною десь у квартирі сміялася дитина. – Ви до кого?
– Олено, привіт, доню, – батько сказав це так тепло, що Інна навіть усміхнулась. – Це Інна. Тиша. – А… ну, привіт. Як ти? – Нормально. Ти ж дочці дзвонив, не мені.
– Мамі на день народження ти купив каблучку, а мені – каструлю по акції? Андрій навіть не підвів очей від кави. – Не “по акції”, а хорошу. Німецьку. – О, ну тоді я зворушена.
– Ти серйозно міняєш замки? – Серйозно. Марина поставила пакети на підлогу. – Мамо, там діти. – А тут моя квартира. – Ти ж дала нам ще тиждень. – Я дала п’ять місяців.
– Це хто в тебе, Галино Іванівно, пакети тягає? Нова доглядальниця? – Це моя онука. – Онука? Та не сміши. Твого сина ти двадцять років людям “вигнала”. Тепер і онука знайшлася?
Ніжний і пишний кекс: З’їли все до останньої крихти
– Ви Люба Сагайдак? – Ну я. – Я від юриста. Квартира на Троєщині. Після Поліни Кравець. Вона все заповіла вам. – Мені? – Вам. Ви єдина в заповіті. Люба мовчала так довго, що в слухавці перепитали: – Алло?
