Сьогодні за вечерею мій чоловік розповів про одну ситуацію, яка трапилася з його колишнім одногрупником. Отож хочу написати про це і вам
Одногрупник має свою мережу ресторанів у нашому місті. Будній день, надворі стояла легка спека – останні дні серпня. У ресторан заходить чоловік. На вигляд йому 35 років. Підходить до офіціанта й запитує про Павла, мовляв, він сьогодні працює? Офіціант здивувався такому гостю. Покликав чоловіка.
– Павле, сьогодні у мене буде тут побачення з дівчиною. Хочу попередити ваш персонал – нехай принесуть два окремі чеки.
Звісно, що будь-яка примха за гроші клієнта. Павло вирішив сьогодні побути подовше та поспостерігати за відвідувачами. Цікаво, що ж буде потім.
Однак, коли на порозі з’явилася ефектна білявка, то чоловік одразу все зрозумів. Нещодавно у його ресторані трапився курйозний випадок. Один чоловік запросив на побачення дівчину. Звісно, що хотів одразу показати, який він при грошах і запропонував їй замовити все, чого душа бажає. А та замовила мідії з тигровими креветками, пляшка найдорожчого шампанського, французький десерт від шеф-кухаря та ще й асорті імпортних сирів. Та під кінець побачення вона вийшла, мовляв, треба носика попудрити. Та не повернулася ні за 15 хвилин, ні за годину. Тоді офіціант приніс чек, адже цей столик було зарезервовано до певної години й вже прийшли інші клієнти. Та коли бідолашний глянув на суму, то ледь не втратив свідомість. Не буду називати точну цифру, але сумарно там в кінці було три нулики.
От і зараз Павлу стало цікаво – чи зможе дівчина повторити такий трюк?
Камілла (ну так принаймні дівчина назвалася офіціантові) поводилася по-королівськи. Тримала рівно поставу, мило сміялася та могла підтримати будь-яку тему у розмові з чоловіком. Власник покликав офіціанта, який обслуговував той столик і поцікавився, що замовила дівчина. Лобстери та кальмари, пляшка “Шардоне” і ще декілька позицій.
Хочу одразу сказати, що це не просто якась кафешка, а елітний ресторан, де одна страва може коштувати як половина зарплати. Тут часто харчують директори великих фірм, політики та зірки. Тому і не дивно, що дівчина обрала саме цей ресторан для побачень – якщо ж не знайде собі багатого кавалера, то хоча б смачно повечеряє.
Через годинку Каміла встала і пішла до вбиральні. Однак, біля дамської кімнати є чорний вихід для персоналу. Здається, що саме туди вона прямувала. Та на неї там очікував приємний “сюрприз” у вигляді охоронця. Той попросив її пройти до свого столика та оплатити рахунок, інакше викличе поліцію. Дівчина була в шоці. Однак зайшла до кімнати, поправила зачіску, підмалювала вії та губки та пішла до чоловіка.
– Поїдьмо кудись, прогуляємося? Бо мені вже нудно тут – лагідно промовила дівчина та закліпала своїми оченятками.
– А тобі тут один знайомий передав привіт. Сашко. Ти з ним декілька днів тому тут вечеряла. – відповів чоловік та пішов геть. Навіть не попрощався.
А на столі стояв окремий чек за всі ті страви, які замовила Каміла. Здавалося, що це була не сума, а номер телефону. Я ж казала – дуже дорогий ресторан.
Дівчина спершу почала торгуватися, потім почала плакати та проситися додому. А далі змінила свою тактику та почала погрожувати, мовляв, її охоронець хотів побити (ага, там були камери біля чорного входу) і що офіціант до неї приставав. Вже й Павло не витримав таких криків, а гості помалу покидали приміщення, адже така поведінка їм заважала спокійно поїсти.
– Дівчино! Заспокойтеся! Або ви зараз оплачуєте всю суму або ми викликаємо поліцію! – крикнув на неї власник.
Та дівчина зателефонувала комусь і сиділа тихо біля барної стійки. Через декілька хвилин зайшов старий дідусь. Залатана курточка, а на кросівках де-не-де були дірки. Підійшов до офіціанта і попросив покликати власника. Виявилося, що це був тато Каміли.
– Вибачте за таку доньку. Я маю тільки 5 тисяч, пенсія ще не прийшла. Можливо, борг можна відпрацювати якось? – сказав дідусь та тремтячими руками поставив на стійку гроші.
Павлу стало шкода діда. А донька вже з очі від сорому не знала, куди діти.
– Ми пробачаємо ваш борг. Заберіть ці гроші. Але якщо ваша донька ще раз прийде у цей ресторан – я викличу поліцію. – промовив тихо Павло. Тих 5 тисяч навіть би не вистачало для того, щоб оплатити 30 % від суми всього замовлення.
Дівчина вибігла на двір, як та фурія. А дідусь подякував та пішов геть.
Ось такі “клієнти” – це не рідкість.
На вашу думку, Павло правильно вчинив? Що б ви зробили на його місці?
