Випадково я підслухала розмову чоловіка зі свекрухою. Я зрозуміла, що у неї якісь негаразди з дочкою і зятем. Вона почала просити, щоб ми її забрали жити до себе.
– Життя мені немає. Все їм не так. Я вже й господинею себе не почуваю. А сьогодні зять ще й заявив, що як я е переїду, то він з Зорянкою розлучиться. А як же ж вона саменька буде? Шкода мені онуків. Вони ж без батька залишаться. Біда мені, лихо. Тепер на старості років немає , де дітись – плакала Ольга Василівна.
Так, свекрусі зі зятем і справді не пощастило. Багатий хлопець, який розкидався грошима направо й наліво, щедро задаровував майбутню тещу спершу був гордістю жінки. Вона не могла нахвалитись ним подружкам. І весілля пишне зіграли, і дитину вже чекали.
Та от тато мажорчика закохався у молоду вертихвістку і пішов зі сім’ї. При цьому заблокувавши усі доступи до рахунків. Сергій уже не міг так вибрикуватись. Сидів тихенько і жив за рахунок тещі. Адже працювати він не вміє. Шукає роботу, щоб нічого не робити, а захмарну зарплату отримувати. Досі не знайшов…
А Ліля, зовиця моя, уже саме квартиру вибирала, яку їй обіцяв купити Сергій. Вона вже й почала думати над розлученням з чоловіком жебраком, та дізналась про другу вагітність.
– Мамо, я не можу так сказати, мені треба з Катею порадитись?
– Андрійку, а нащо тобі радитись з дружиною. Від мене ж усюди буде користь: із внуком помагатиму, і по господарству. Та будь врешті-решт мужиком: стукни кулаком по столі і постав її перед фактом.
Ти подивись на неї! Вона і досі плутає ім’я нашої донечки. Допомагати зібралась! Вона навіть, як на декілька днів приїжджала, то вся її допомога заключалась в:
– Тьху, ти нащо стільки солі поклала?
– А суп що вчорашній? Хто його їсти буде?
– А постіль треба обов’язково прасувати, ти знаєш?
– А це що за роли? Гидота! Андрій виплюнь це, я тобі краще голубців заверну!
Ми квартиру з чоловіком купували навпіл. Частину грошей дали мої батьки. Свою частину Андрій виплачує в кредит. Я думаю, так справедливо. Ще він оплачує дитсадок доньці. Все решту з мене. Ми так вирішили.
Почувши ту розмову, я одразу написала повідомлення чоловікові:
” Якщо ти позволиш своїй мамі тут жити, то спати вона буде з тобою, харчуватись теж за твій рахунок. А ще я подам на аліменти, щоб ми в порівну дитину забезпечували.”
Я знала, що вмовляння на нього не подіють. А позаяк у нього туго з грошима, то це був вірний варіант.
– Зачекай мамо, я зараз – сказав Андрій і вийшов. Я швиденько пішла до кімнати.
– Сонечко, а це що?
– Те, що тебе чекає в майбутньому, як погодишся на пропозицію матері.
– Так не робиться! У мами дійсно важка ситуація. Я не можу її не підтримати.
– Важка? Нехай випише на горіхи і донечці, і зятю! Тоді все і стане на свої місця. Або хай припинить їх годувати і гроші постачати! Вони тоді швиденько заворушаться. Мені все одно, що відбувається в дома у твоєї матері. Вона тут жити не буде!
Я обернулась. За мною стояла Ольга Василівна. По її щоках текли сльози. Вона мені не сказала нічого, лиш розвернулась і попрямувала до виходу, тихенько примовляючи:
– Кажу ж: нікому я не потрібна. Стара і немічна…
Чоловік почав її заспокоювати, запропонував підвезти додому. Наївний..І досі вірить в цей театр одного актора. Так, десь в глибині душі мені теж її шкода. Розумію, що їй непросто. Але нехай розбирається. Це її дочка, вона повинна мати на неї вплив.
Як ви думаєте, чи не надто жорстоко поводиться невістка?
