У мого друга народилися кошенята. Він подзвонив і запропонував мені взяти одне з них. Проте я не хотів кота. У мене вже було декілька і я дійшов висновку, що вони занадто ліниві. Та буквально до кінця дня друг повідомив чудову новину. Малеча виявилася кішкою. Ось таким дивним чином Сімка стала членом нашої родини.
Ми разом прожили цілих шістнадцять років.
Проте за цей час сталося багато різноманітних подій. Кішка літала з сьомого поверху (не з нашої провини, адже це сусідські кавалери заманили її до себе), тимчасово переїжджала до нових господарів (у нашої дитини з’явилася алергія, тому довелося віддати кішку родичам, але буквально за тиждень нам відправили цю бешкетницю назад), дерла шпалери (тому змусила робити нас новий ремонт) і під час линьки залишала по собі гори шерсті.
І взагалі вона у нас дама поважна, тому будь-який корм їсти не буде. Лише найдорожчий і обов’язково свіжий. Навіть на мене в місяць йде менше грошей! Та грець з тим, адже тішить хоча б те, що Сімка привчена до лотка і жодних сюрпризів в інших місцях не залишає.
Проте сьогодні я гірко плакав, відчуваючи як перестає битися її серце. Такого болю і порожнечі я не переживав з часів смерті моїх батьків…
Хочу зауважити, що я не намагаюся порівняти кішку з батьками. У жодному разі. Проте це відчуття втрати дуже схоже.
Ця подія змусила мене поринути в спогади.
Якось я сварився з сином, а Сімка вискочила на стіл і наставила мені хвіст! Це змусило мене замовкнути і замислитися: мабуть, я щось роблю неправильно.
Був ще один випадок, коли я прийшов втомлений з роботи і мріяв випити декілька грам алкоголю. Проте Сімка вискочила мені на руки і не дала зрушити з місця. Так я й забув про попередні наміри.
Після цих всіх роздумів я зрозумів, що мені не кішку шкода, а себе.
Зараз я не готовий завести нового домашнього улюбленця. Можливо, щось зміниться, коли рани на серці затягнуться. Я буду прислухатися до вуличних кішок і обов’язково натраплю на ту саму, свою Сімку…
Олександр, 48 рочків.
Чи доводилося вам прощатися зі своїми домашніми улюбленцями?
