Нещодавно мені виповнилося шістдесят років. Зізнаюся, що зараз мені нікого не хочеться запрошувати в гості. Я навіть чаю не запропоную. Можливо, хтось подумає, що я егоїстична чи зарозуміла. Проте причина в іншому.
Лише на старості літ я зрозуміла, що гості стомлюють мене. Раніше я постійно запрошувала до себе рідних та близьких. Перед їх приходом доводилося годинами стояти біля плити і накривати на стіл, а після посиденьок – все прибирати. Зізнаюся, зараз мені банально стало лінь.
До того ж пенсія у мене невелика, а продукти в магазині дешевшими не стають. Навіщо ускладнювати собі життя, якщо можна просто зустрітися на нейтральній території? Наприклад, в кафе за чашечкою кави.
Ще одна причина, через яку я стала негостинною: чужа енергетика. Кожна людина приходить з власним настроєм і посилом. Погодьтеся, що позитивно налаштованих осіб значно менше. Тож навіщо мені в домі зайвий негатив чи проблеми? Тим паче я дуже вразлива до цього. Після візиту гостей у мене моральне й фізичне спустошення. А вночі я довго не можу заснути і навіть бачу кошмари.
А ще пенсія – це не найактивніший період життя, тому сидіти без діла цілими днями вдома надоїдає. Інколи хочеться вийти на вулицю, прогулятися містом, подивитися на людей, побачити щось нове. Хіба затишний ресторанчик не стане кращою альтернативою домашнім зборам?
Зараз сфера послуг пропонує стільки закладів, що очі розбігаються. Хоч кожного дня ходи в нове місце! Навіть не хочу думати про те, що потрібно готуватися до прийому гостей, заморочуватися і обслуговувати їх.
Тепер я ціную свій дім, бо розумію, що це моя територія, в якій немає місця для людей з чужими проблемами. Досить дозволяти користуватися своєю гостинністю, коли це приносить дискомфорт!
А ви згідні з цією думкою?
