Сергій та Алла закохалися ще в школі. Дівчина була з неповної, бідної сім’ї, а хлопець жив з батьками, що мали свій бізнес. Звісно, коли вони дізналися хто подобається їхньому сину, то одразу заявили, щоб він припинив спілкування.
Вони зустрічались потайки. Сергію було неважливо на примхи батьків, він закохався у дівчину і більше не бачив свого життя без неї. Як і дівчина без нього. Вони мріяли про своє весілля і як бавитимуть дітей.
Та все сталось навпаки. Батьки відправили сина навчатися за кордон.
– Не важливо, що ми в різних країнах, я все одно тебе люблю! – прощався з коханою Сергій. – Я писатиму, але якщо станеться так, що ти не отримаєш листа будь певна, що мої почуття не минули.
Довгих п’ять років вони не бачились. Алла не сміла переїжджати з рідного міста, щоб не пропустити зустріч з хлопцем. Та коли він повернувся, то не став бігти в її обійми. Сергій побачив її на вулиці й пройшов повз.
Вона не стала робити поспішних висновків. Просто чекала, що він одного дня знову буде з нею. Минуло два роки. Вони могли все ще перетнутися на вулиці. В душі дівчини було стільки туги за коханим, що важко описати словами. Вона продовжувала чекати. Рік, другий, третій.
Алла пила на кухні чай. Раптом хтось посигналив під вікнами квартири.
– Невже Сергій приїхав? – подумала вона і глянула надвір. – Сергій!
Чоловік чекав на неї з великим букетом троянд.
– Я приїхав просити твоєї руки та серця! Ти згідна вийти за мене заміж?! – промовив він, стоячи на одному коліні.
– Так! – Алла не тямилася від щастя. – Дочекалась!
– Пробач мені! Я всі ті роки дивився у твоє вікно і не міг ніяк наважитись поговорити. Батьки постійно нав’язували мені наречених і хотіли, щоб я швидше одружився. Я зрозумів, що тікав не від тебе, а від своєї відповідальності за наше спільне щастя. Я більше не можу без тебе! Давай решту життя ніколи не розлучатись!
Алла міцно обійняла коханого і поцілувала. Адже дівчина ніколи не сумнівалася, що вони будуть разом.
Думаєте їхнє кохання пройшло перевірку часом?
