Сергій та Алла закохалися ще в школі. Дівчина була з неповної, бідної сім’ї, а хлопець жив з батьками, що мали свій бізнес. Звісно, коли вони дізналися хто подобається їхньому сину, то одразу заявили, щоб він припинив спілкування.
Вони зустрічались потайки. Сергію було неважливо на примхи батьків, він закохався у дівчину і більше не бачив свого життя без неї. Як і дівчина без нього. Вони мріяли про своє весілля і як бавитимуть дітей.
Та все сталось навпаки. Батьки відправили сина навчатися за кордон.
– Не важливо, що ми в різних країнах, я все одно тебе люблю! – прощався з коханою Сергій. – Я писатиму, але якщо станеться так, що ти не отримаєш листа будь певна, що мої почуття не минули.
Довгих п’ять років вони не бачились. Алла не сміла переїжджати з рідного міста, щоб не пропустити зустріч з хлопцем. Та коли він повернувся, то не став бігти в її обійми. Сергій побачив її на вулиці й пройшов повз.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Вона не стала робити поспішних висновків. Просто чекала, що він одного дня знову буде з нею. Минуло два роки. Вони могли все ще перетнутися на вулиці. В душі дівчини було стільки туги за коханим, що важко описати словами. Вона продовжувала чекати. Рік, другий, третій.
Алла пила на кухні чай. Раптом хтось посигналив під вікнами квартири.
– Невже Сергій приїхав? – подумала вона і глянула надвір. – Сергій!
Чоловік чекав на неї з великим букетом троянд.
– Я приїхав просити твоєї руки та серця! Ти згідна вийти за мене заміж?! – промовив він, стоячи на одному коліні.
– Так! – Алла не тямилася від щастя. – Дочекалась!
– Пробач мені! Я всі ті роки дивився у твоє вікно і не міг ніяк наважитись поговорити. Батьки постійно нав’язували мені наречених і хотіли, щоб я швидше одружився. Я зрозумів, що тікав не від тебе, а від своєї відповідальності за наше спільне щастя. Я більше не можу без тебе! Давай решту життя ніколи не розлучатись!
Алла міцно обійняла коханого і поцілувала. Адже дівчина ніколи не сумнівалася, що вони будуть разом.
Думаєте їхнє кохання пройшло перевірку часом?
Телефон пискнув, коли Марина стояла біля каси. “Списання: 118 грн. Кава-Арабі”. Вона ще не встигла забрати стаканчик, як Стас подзвонив. – Ти серйозно? – Стас, я з Тімом на вулиці, він ревів, я замерзла.
– Мамі на день народження ти купив каблучку, а мені – каструлю по акції? Андрій навіть не підвів очей від кави. – Не “по акції”, а хорошу. Німецьку. – О, ну тоді я зворушена.
– Максиме, ти серйозно покликав їх усіх? – Це ж виписка. Мама образиться. – Я після пологів. Я ледве стою. – Вони на п’ять хвилин. Біля входу в пологовий уже стояли шестеро.
“Вибач. Я йду. Я покохала іншого. Дітей лишаю тобі. На розлучення подам сама”. Олексій перечитав смс тричі. Потім ще раз. Того ж вечора подзвонив матері. – Мамо, Катя з Дімкою в тебе?
– Ти серйозно міняєш замки? – Серйозно. Марина поставила пакети на підлогу. – Мамо, там діти. – А тут моя квартира. – Ти ж дала нам ще тиждень. – Я дала п’ять місяців.
– Руки помий. І одразу за стіл, – Оля усміхнулася так, що Борис навіть куртку не зняв. – Що зламала? – Нічого. – Скільки треба? – Не гроші. – Тоді ще гірше.
– Ти серйозно подаєшся на геохімію? – мама кинула на стіл роздруківку з балами. – З такими результатами на біологію не йдуть тільки дурні. – Значить, буду дурною.
– Замки я вже змінив. Свої гроші несеш не в дім – живи там, куди їх носиш. Надя навіть пакет на підлогу не поставила. – Відчини двері ширше. Це, між іншим, і моя квартира.
– Тільки не починай з телефонів у перший день, добре? – Ігор кинув свій смартфон на рушник і пішов у воду. Олена всміхнулась: – Я взагалі-то твоя дружина, а не митник.
– Ви Люба Сагайдак? – Ну я. – Я від юриста. Квартира на Троєщині. Після Поліни Кравець. Вона все заповіла вам. – Мені? – Вам. Ви єдина в заповіті. Люба мовчала так довго, що в слухавці перепитали: – Алло?
Задача, яку пропонують на співбесіді у Googlе. Не всі здатні з нею розібратись!
Син-підліток постійно злився на маму: за те, що вона стара, і ім’я дала йому безглузде
Ніколи не припиняйте бути хорошою людиною через поганих людей
– Ти що робиш? Постав його. Рудий пес завмер біля бака. У зубах – мокре сіре кошеня, дрібне, аж прозоре від холоду. – Воно твоє? – буркнув пес, не озираючись. Чорна кішка сиділа під навісом кіоску.
Віра подзвонила в двері й одразу прибрала усмішку з обличчя. Двері відчинила жінка в домашній футболці, за її спиною десь у квартирі сміялася дитина. – Ви до кого?
– Дмитре, твоя черга. Він узяв мікрофон, глянув на Олену, потім – кудись у зал. – Олено, ти добра. Занадто добра для мене. І тому я не хочу починати шлюб із брехні.
– Ти серйозно орендував увесь зал? – Не весь. Лише терасу. – А музиканти? – Ти ж казала, що ненавидиш “аби як”. Марина засміялась, але вже плакала. Олег став на одне коліно просто між столиками, підняв коробочку, і навіть чужі люди замовкли.
Ой дівчатка, ну яка ж смакота: ліниві хачапурі на кефірі всього за 10 хвилин
36 неперевершених ідей французького манікюру – зберігайте, щоб не загубити!
