Коли дітям потрібна була наша з чоловіком допомога, то ми ніколи не відмовляли і от чим це обернулося. Зараз їм байдуже на мене

У нас з чоловіком двоє дітей. Обом ми постаралися забезпечити гідне виховання. Завжди підтримували їх матеріально та морально. З власних заощаджень придбали їм по квартирі і забезпечили гідну освіту. Коли вони виросли і створили свої сім’ї, то ми з радістю доглядали за онуками.

Однак 5 років тому мій чоловік помер і я залишилася самотньою. 

Я вийшла на пенсію, тому тепер доводиться виживати за мізер. Щоб якось звести кінці з кінцями я на всьому економлю.

Мої діти прекрасно знають, в якому становищі я опинилася. Однак вони не спішать мені допомагати.

Мені навіть соромно зізнатися в тому, що вони не захотіли поділити чек на комунальні послуги. Кожен міг оплатити частину, а мені було б набагато легше. І це було б справедливо, адже квартира все ж залишиться їм у спадок. Однак вони заявили, що зайвих грошей не мають.

І це говорять люди, які кожного року відпочивають на дорогих курортах і мають по дві машини в сім’ї. Від громадського транспорту вони навідріз відмовилися, мовляв, це незручно. Хіба так поводяться люди, яким не вистачає коштів на життя?

Дочка кожного місяця у новому вбранні, а внуки мають кишенькові гроші ще більші, ніж моя пенсія.

Син каже, що зі всіма питаннями слід звертатися до дружини, адже вона розпоряджається сімейним бюджетом. Мені прикро, що я намагалася віддати своїм дітям все, що мала, а вони виявилися такими невдячними. 

Коли зовсім скрутно, я позичаю гроші в сусідки. Кожного разу мені страшно, що вона запитає про дітей, а я не знаю, що їй відповісти. 

Мені здається, що я їх виховувала по-іншому. Ми з сестрою завжди підтримували своїх батьків. Хоча вони ніколи не зверталися по допомогу, але ми їм привозили дрова на зиму, оновлювали ремонт і регулярно привозили продукти. 

Мої діти зовсім не хочуть турбуватися про свою матір.

Я б хотіла переїхати в дім дочки, щоб здати в оренду свою квартиру. Вони б навіть не помітили моєї присутності, а я трохи б накопичила грошей і з’їхала, але як це їй запропонувати — не знаю. 

Коли їм була потрібна наша з чоловіком допомога, то ми ніколи не відмовляли і от чим це обернулося. Негідно поводяться вони, а соромно мені.

Не знаю, що мені робити, але більше просити їх про турботу та увагу не буду.

А що ви думаєте з цього привожу? Чи правильно поводяться діти зі своєю матір’ю?

Content Protection by DMCA.com
Загрузка ...

цікаво

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам: