У нас з чоловіком двоє дітей. Обом ми постаралися забезпечити гідне виховання. Завжди підтримували їх матеріально та морально. З власних заощаджень придбали їм по квартирі і забезпечили гідну освіту. Коли вони виросли і створили свої сім’ї, то ми з радістю доглядали за онуками.
Однак 5 років тому мій чоловік помер і я залишилася самотньою.
Я вийшла на пенсію, тому тепер доводиться виживати за мізер. Щоб якось звести кінці з кінцями я на всьому економлю.
Мої діти прекрасно знають, в якому становищі я опинилася. Однак вони не спішать мені допомагати.
Мені навіть соромно зізнатися в тому, що вони не захотіли поділити чек на комунальні послуги. Кожен міг оплатити частину, а мені було б набагато легше. І це було б справедливо, адже квартира все ж залишиться їм у спадок. Однак вони заявили, що зайвих грошей не мають.
І це говорять люди, які кожного року відпочивають на дорогих курортах і мають по дві машини в сім’ї. Від громадського транспорту вони навідріз відмовилися, мовляв, це незручно. Хіба так поводяться люди, яким не вистачає коштів на життя?
Дочка кожного місяця у новому вбранні, а внуки мають кишенькові гроші ще більші, ніж моя пенсія.
Син каже, що зі всіма питаннями слід звертатися до дружини, адже вона розпоряджається сімейним бюджетом. Мені прикро, що я намагалася віддати своїм дітям все, що мала, а вони виявилися такими невдячними.
Коли зовсім скрутно, я позичаю гроші в сусідки. Кожного разу мені страшно, що вона запитає про дітей, а я не знаю, що їй відповісти.
Мені здається, що я їх виховувала по-іншому. Ми з сестрою завжди підтримували своїх батьків. Хоча вони ніколи не зверталися по допомогу, але ми їм привозили дрова на зиму, оновлювали ремонт і регулярно привозили продукти.
Мої діти зовсім не хочуть турбуватися про свою матір.
Я б хотіла переїхати в дім дочки, щоб здати в оренду свою квартиру. Вони б навіть не помітили моєї присутності, а я трохи б накопичила грошей і з’їхала, але як це їй запропонувати – не знаю.
Коли їм була потрібна наша з чоловіком допомога, то ми ніколи не відмовляли і от чим це обернулося. Негідно поводяться вони, а соромно мені.
Не знаю, що мені робити, але більше просити їх про турботу та увагу не буду.
А що ви думаєте з цього привожу? Чи правильно поводяться діти зі своєю матір’ю?
