Ми з чоловіком спочатку дбали про свою кар’єру, тому дитина у нас народилася вже у зрілому віці.
Наше матеріальне становище дозволило нам гідно виховати сина і дати йому престижну освіту.
Руслан добре вчився і був здібним хлопчиком. Викладачі любили його, поважали і були впевнені, що він досягне значних висот.
Я не встигла й оглянутися, як син виріс і закінчив інститут.
Після того, як він отримав диплом, йому запропонували пройти річну практику в Німеччині. Це був шанс отримати гарну роботу.
Звичайно, що нашій з чоловіком радості не було меж. Ми пишалися сином і мріяли про те, що в нього буде престижна робота і в майбутньому чудова дружина.
Руслан прийняв пропозицію, зібрав речі і поїхав.
Він регулярно до нас телефонував, щоб розповісти про свої новини і запитати, як в нас справи. Через 6 місяців стажування його прийняли на роботу.
Руслан за цей час встиг подружитися із дочкою власника компанії. Оскільки вони разом працювали, то постійно бачилися. Ми з чоловіком раділи таким стосункам і тішилися з майбутньої перспективи.
Пройшов ще один місяць і Руслан приїхав на тиждень у відрядження додому. Як і будь-які батьки, ми були раді бачити свою дитину.
Я приготувала святкову вечерю. Ми сіли всією сім’єю і почали розмовляти про все на світі. Тоді Руслан зізнався, що планує освідчитися своїй дівчині. Наші з батьком мрії втілювалися в реальність.
Та радіти нам довелося не довго. Ввечері син пішов до своїх колишніх друзів. Я одразу відчувала, що ця зустріч нічим хорошим не закінчиться.
Після цього він почав кожного дня десь пропадати зранку до ночі. Повертався задоволений. Я вирішила запитати, куди це він ходить. Натомість Руслан лише усміхнувся і сказав, що нарешті знайшов втрачене щастя.
Одного вечора у мене задзвонив телефон. Син сказав, щоб ми готувалися, бо він через декілька хвилин прийде зі своєю нареченою. На порозі нас чекала неочікувана зустріч з Оксаною.
Я була шокована. З цією дівчиною Руслан познайомився ще в університетські роки. Вона була молодшою від сина на 5 років. Виросла у неблагополучній родині. Ми з чоловіком з самого початку не схвалювали їхню спілкування. тому зробили все можливе, щоб їхня сім’я переїхала. Сина обманули, мовляв, в Оксани з’явився інший, більш перспективний кавалер. Знаю, що цей вчинок виглядав егоїстичним, але заради щасливого майбутнього сина я була готова на все.
А тепер Руслан знову привів цю дівчину в наш дім. Цього разу все набагато серйозніше. Повертатися в Німеччину син відмовився. Через це ми дуже посварилися і Руслан пішов з дому геть. Два тижні він не виходив на зв’язок.
Вчора ми вперше поговорили і син сказав, що ми повинні змиритися з його рішенням. Для нього кохана дівчина важливіша, ніж наші мрії і плани.
Я розчарована, що в один момент усе благополучне майбутнє нашого сина рухнуло.
Чи згідні ви з позицією батьків?
