Леонід на відріз відмовлявся вірити в те, що Іра – його рідна дочка. Віра, дружина, працювала в невеличкому продуктовому магазині. Ходили чутки, що вона дуже любила чоловічу увагу. Тому, чоловік з самого народження не злюбив маленьку дівчинку. Лише старенький дідусь залишив їй будиночок у спадок.
Коли Іра була маленькою, то вона часто хворіла. Леонід спостерігав за цим всім і тільки повторював собі під ніс: “У нас немає таких слабких в сім’ї, це точно не мої гени”. Згодом і мати почала з агресією ставитися до доньки.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Лише дідусь Матвій по-справжньому переживав та піклувався про Іринку. Він жив на краю села, все життя працював лісничим. Навіть коли старий вийшов на пенсію, то не припинив навідуватися до лісу. Збивав квіти, ягоди та цілющі трави. Всі в селі вважали Матвія дивакуватим. Але, часто все, що він говорив, збувалося.
Матвій вже давно поховав свою дружину. Єдиною втіхою для ного залишалася його внучка. Коли ж Іра почала відвідувати школу, то майже перебралася жити до дідуся. Він їй щовечора розповідав про властивості різноманітних коренів та трав. Іринка все легко запам’ятовувала. І коли знайомі розпитувалися в неї, ким вона хоче працювати коли виросте, відповідала: “Буду лікувати людей”. Але мати лише повторювала кожного разу, що грошей на навчання не дасть, тому дівчинка може назавжди забути про свої мрії. А дід, навпаки, втішав свою єдину внучку, мовляв, він відклав деякі гроші, в разі чого можна продати й господарство.
Дочка Віра не часто навідувалася в батьківській дім, а тут несподівано постукала серед ночі. Вона стала слізно просити в батька гроші, оскільки її син програв велику суму грошей в карти. Андрія сильно побили і сказали протягом двох днів дістати гроші.
“Коли тобі сильно припекло, тоді й згадала про мене”, – грубо відповів дід Матвій. – “Забирайся звідси та розбирайся зі своїм горем самотужки”.
Віра розізлилася після почутого і крикнула: “У мене більше немає ні батька, ні дочки”.
Іра вступила в інститут, але батьки не цікавилися її долею, дідусь власним коштом допомагав дівчинці. Перед закінченням навчання Матвій захворів. Ймовірно, він відчував, що скоро покине цей світ.
Дідусь попросив Іринку шукати роботу в місті, але обов’язково навідуватися в будинок та слідкувати за ним. “Дитинко, ти не бійся тут сама ночувати. Тут з’явиться твоє щастя”.
Матвія Герасимчука не стало восени. Іра почала працювати медсестрою в районній лікарні, знімала невеличку кімнату в родичів подруги. Одного разу на вихідних, вона не захотіла сидіти в міській квартирі і поїхала в хатинку діда. Цієї ночі вітер та сніг не вщухав. На ранок всю дорогу повністю замело.
Несподіваний стук в двері насторожив Іру. Відкрила. Перед порогом стояв незнайомий молодий чоловік. “Доброго дня. У мене машина в снігу застрягла. Можна у вас позичити лопату?”, – запитав він. “Зараз вам принесу. Можливо, я можу вам допомогти? “, – відповіла дівчина. Але мужній та високий хлопець лише з усмішкою глянув на тендітну дівчинку.
Через годину чоловік завів машину, але не встиг проїхати і кількох метрів, як знову застряг. Іра вирішила запросити незнайомця до хати та пригостити теплим чаєм.
Незнайомець задумався, махнув рукою та зайшов до Іринки в будинок. “А ви не боїтеся жити тут?”, – поцікавився він у дівчини. Іра розповіла, що вона тут не живе, а лише приїжджає декілька разів на місяць та доглядає за будинком дідуся. А тепер й сама починає думати, як їй добратися назад до міста. Стас – так звали незнайомця, запропонував свої послуги, адже він також повинен бути в понеділок на роботі. Ірина прийняла пропозицію.
Після роботи Ірина вирішила пройтися пішки. І тут несподівано вона знову побачила Стаса, він підбіг до неї і сказав: “Ваш чай точно має якісь чари, ну дуже він мені сподобався, а ще захотілося побачити вас”.
Весілля вони не робили, Ірина не хотіла. Зате, у них було найголовніше – благополуччя та любов. Коли ж на світ з’явився синочок, то Іра промовила: “Назвемо його Матвієм, на честь однієї дуже важливої мені людини”.
А вам сподобалася історія?
«Після весілля все вляжеться», — написав майбутній чоловік доньки іншій жінці, поки я несла коровай до зали.
Застосування сухої гірчиці від шкідників на городі. Простий та дієвий засіб
12 цікавих фактів про підсвідомість людини, які вас здивують
Наношу це під очима – до ранку жодної зморшки. Хороший ефект після першої процедури
Смачні та пишні млинці на молоці, за бабусиним рецептом
Я була заміжня за Сергієм недовго. Спочатку мені здавалося, що все буде нормально. Але дуже швидко я зрозуміла, що в нашому шлюбі нас було троє. Я, Сергій і його мама Марина Борисівна.
Колись у мене була сім’я: ми з першою дружиною Ірою виростили доньку, купили квартиру, жили спокійно. Але потім у моєму житті з’явилася Поліна, і я все зруйнував.
Я ніколи не думала, що в нашій родині тема онуків стане такою дивною. У нас усе було навпаки. Мій чоловік Ігор дуже хотів онуків. Постійно казав, як водитиме їх на рибалку, як збудує на дачі будиночок, як вчитиме всього.
Я з Денисом була багато років. Познайомилися ще в університеті. Я сама до нього тягнулася, допомагала з навчанням, завжди була поруч. Потім переїхала до нього, і якось так вийшло, що я все тягнула, а він просто жив поруч.
Я все життя була дуже близька з мамою. Вона виховувала мене сама, про батька я майже нічого не знала. Для мене мама завжди була найріднішою людиною. Ми часто бачилися, гуляли у вихідні, ходили в кіно, могли просто пити чай і говорити про все.
Я виросла в сім’ї, де спокій був рідкістю. Батьки любили гулянки більше, ніж тихе домашнє життя, а мене часто рятувала бабуся. Коли в домі не було грошей, все було більш-менш тихо.
Колись я й сама не вірила, що можу опинитися в такій історії. Завжди засуджувала жінок, які зв’язуються з одруженими чоловіками.А потім у моєму житті з’явився він.
Я з чоловіком разом уже багато років. У нас є донька Оля, звичайна сім’я: робота, дім, школа, постійні витрати. Зайвих грошей у нас ніколи не було. Зі свекрухою в мене наче й не було відкритої війни.
Гості – як риба, на 3 день починають погано пахнути. Так можна сказати про кожну гостину моєї свекрухи. Та, на щастя, я зуміла зробити так, що Ольга Дмитрівна раз і назавжди забула до нашої квартири дорогу!
Олена переїхала з чоловіком в село. Але жінка не підозрювала з якими сусідами їй доведеться жити
Не розумію, чому вона так болісно реагує на моє прохання просто піклуватися про свого чоловіка. Не знаю, на чому тримається їх сімейне життя
Відчуваючи різкий біль внизу живота я вирішила вийти назовні, і йти по трасі в надії, що машини мене помітять
14 прийомів, які допоможуть вижити в смертельно небезпечній ситуації
10 речей, які ніколи не зробить доросла жінка заради чоловіка
