Війна змусила багатьох українців рятуватися від ракет і ворожих обстрілів, які знищують усе на своєму шляху. Не дивно, що море наших людей опинилося в Європейських країнах, де нам гарантують основне – безпеку і мирне небо над головою.
От і мені довелося схопити дитину, валізку з усім найнеобхіднішим і летіти стрімголов на вокзал, аби встигнути бодай на якийсь потяг до Польщі. Звідти вже нам з синочком вдалося переїхати в Нідерланди – у мене тут дядько живе, тож він і запропонував залишитися на час війни у нього.
Я погодилася – а що було робити, коли на руках маленька 5-тирічна дитина, а твоя квартира перетворилася на одне суцільне згарище.
Зізнаюся чесно, мені тут дуже самотньо, тому шукаю бодай якогось спілкування і рідного слова в соціальних мережах. Нещодавно почала переписуватися зі своєю давньою подругою. Коли я їй розповіла, де зараз знаходжуся, вона із захопленням заявила:
– Вау! Як круто! В самісіньких Нідерландах. Оце тобі пощастило, бодай світ побачиш. Гляди, там і залишишся.
Дар мови зник одразу після того, як подруга замовкла. Я не могла прийти до тями! Невже біженців і справді бачать у такому ганебному світлі?
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Повірте, я мала змогу подорожувати Європою ще до війни, тому якби мріяла про Нідерланди – могла б собі дозволити бодай невеличкий тур країною. До чого тут війна?!
Коли ми їхали машиною від аеропорту до невеличкого села, в якому живе мій дядько, я навіть у вікно не дивилася. Заплющила очі і пригадувала собі обличчя коханого чоловіка, який залишився у зоні, де ведуться бої. Мене не цікавить архітектура, природа, місцевість чи нові знайомства. Тільки не зараз! Не тоді, коли мій дім зруйновано, мої друзі і рідні страждають!
Де б я не була в цей момент, якими б прекрасними не були європейські стандарти життя чи умови, в яких ми з дитиною проживаємо, єдине, чого я справді хочу усім своїм серцем – це повернутися до рідного дому. Навіть, якщо його доведеться відбудовувати по цеглинках…
Чи погоджуєтеся Ви з думкою знайомої головної героїні?
Напишіть нам у коментарях на Facebook
Фото з відкритих джерел
«Після весілля все вляжеться», — написав майбутній чоловік доньки іншій жінці, поки я несла коровай до зали.
Застосування сухої гірчиці від шкідників на городі. Простий та дієвий засіб
12 цікавих фактів про підсвідомість людини, які вас здивують
Наношу це під очима – до ранку жодної зморшки. Хороший ефект після першої процедури
Смачні та пишні млинці на молоці, за бабусиним рецептом
Я була заміжня за Сергієм недовго. Спочатку мені здавалося, що все буде нормально. Але дуже швидко я зрозуміла, що в нашому шлюбі нас було троє. Я, Сергій і його мама Марина Борисівна.
Колись у мене була сім’я: ми з першою дружиною Ірою виростили доньку, купили квартиру, жили спокійно. Але потім у моєму житті з’явилася Поліна, і я все зруйнував.
Я ніколи не думала, що в нашій родині тема онуків стане такою дивною. У нас усе було навпаки. Мій чоловік Ігор дуже хотів онуків. Постійно казав, як водитиме їх на рибалку, як збудує на дачі будиночок, як вчитиме всього.
Я з Денисом була багато років. Познайомилися ще в університеті. Я сама до нього тягнулася, допомагала з навчанням, завжди була поруч. Потім переїхала до нього, і якось так вийшло, що я все тягнула, а він просто жив поруч.
Я все життя була дуже близька з мамою. Вона виховувала мене сама, про батька я майже нічого не знала. Для мене мама завжди була найріднішою людиною. Ми часто бачилися, гуляли у вихідні, ходили в кіно, могли просто пити чай і говорити про все.
Я виросла в сім’ї, де спокій був рідкістю. Батьки любили гулянки більше, ніж тихе домашнє життя, а мене часто рятувала бабуся. Коли в домі не було грошей, все було більш-менш тихо.
Колись я й сама не вірила, що можу опинитися в такій історії. Завжди засуджувала жінок, які зв’язуються з одруженими чоловіками.А потім у моєму житті з’явився він.
Я з чоловіком разом уже багато років. У нас є донька Оля, звичайна сім’я: робота, дім, школа, постійні витрати. Зайвих грошей у нас ніколи не було. Зі свекрухою в мене наче й не було відкритої війни.
Гості – як риба, на 3 день починають погано пахнути. Так можна сказати про кожну гостину моєї свекрухи. Та, на щастя, я зуміла зробити так, що Ольга Дмитрівна раз і назавжди забула до нашої квартири дорогу!
Олена переїхала з чоловіком в село. Але жінка не підозрювала з якими сусідами їй доведеться жити
Не розумію, чому вона так болісно реагує на моє прохання просто піклуватися про свого чоловіка. Не знаю, на чому тримається їх сімейне життя
Відчуваючи різкий біль внизу живота я вирішила вийти назовні, і йти по трасі в надії, що машини мене помітять
14 прийомів, які допоможуть вижити в смертельно небезпечній ситуації
10 речей, які ніколи не зробить доросла жінка заради чоловіка
