Василь та Оля давно одружилися. Це було щире кохання з першого погляду. Швидко почали жити разом, адже переїхали до великого міста з невеличких сіл на навчання. Невдовзі хлопець зробив коханій пропозицію та вони зіграли скромне весілля, адже тоді грошей було обмаль. А через декілька тижнів дівчина дізналася, що чекає на малюка. Тоді вони ще довго плакали від щастя. Правда, довго не могли дізнатися стать дитинки, адже у лікарні було старе обладнання.
Перейми у Олі почалися на сьомому місяці. Її на швидкій привезли в пологовий будинок і жінка відразу почала народжувати. Коли на світ з’явився хлопчик, рухи в її животі тільки активізувалися. Тоді стало зрозуміло, що у дівчини двійня. Однак, коли на світ з’явилася третя дитина, лікарі, м’яко кажучи, були шоковані.
– Вітаємо, мамо! У вас трійня!
Ці слова дівчина запам’ятала на все життя. Вона дуже хотіла дітей, але щоб троє відразу – про таке вона навіть мріяти боялася. Коли в палату зайшов Вася, він появі трійнят не дуже зрадів. Видно було, що він задумався і засумував.
З пологового будинку чоловік забрав дружину і новонароджених трійнят в їх маленьку однокімнатну квартиру. На наступний день Вася пішов вранці на роботу і більше додому не повернувся. Спочатку Оля дуже розхвилювалася. Вона постійно йому дзвонила, шукала чоловіка по родичах, навіть заяву в поліцію писала, проте, все було безрезультатно. Їй довелося змиритися з тим, що тепер вона сама буде відповідати а своїх трійнят і допомоги їй чекати нема від кого. Однак, Оля виявилася жінкою не з боязкого десятка. Вона не здалася. Вона забрала до себе на квартиру маму з села. І поки бабуся няньчилася з дітьми, жінка ходила на роботу. Вона влаштувалася секретаркою в одній тутешній компанії. Головний офіс фірми знаходився в Києві, а Оля працювала в його філії.
Чотири роки відданої і важкої праці не пройшли не помітними. З простої секретарки Оля зросла до директора філії, а потім їй взагалі запропонували роботу в столиці. Жінка розуміла, що такий шанс випадає лише раз в житті і втрачати його не можна. Вона забрала дітей і маму і переїхала до столиці. Тут жінці дали велику службову квартиру, автомобіль і посаду директора комерційного відділу.
Оля заробляла достатньо непогано. Вона почала гарно одягатися, доглядати за собою, записалася в спортзал і на йогу. Дітей вона віддала в приватний дитячий садок, а на вихідні наймала їм няню.
Тепер жінка згадувала ті страшні роки після народження дітей з посмішкою. Вона досі не вірила, що змогла, що не злякалася, як Вася, не здалася, що знайшла спосіб вижити.
Одного разу Оля поспішала на ділову зустріч з партнерами і випадково в ліфті одного ділового центру зустрілася зі своїм колишнім чоловіком. Звичайно, Вася був шокований. Побачивши свою дружину, яку він кинув з трьома новонародженими дітьми на руках, він навіть не одразу впізнав її. Красива, доглянута, добре одягнена, струнка, впевнена в собі і сильна – такої він її ще ніколи не бачив. Вася відразу впав на коліна і почав просити вибачення. Він плакав і говорив, що злякався, тому що думав, що не зможе прогодувати відразу трьох дітей, однак, Оля його не слухала. Вона просто його не чула, адже той біль, який він заподіяв тоді вона не зможе забути ніколи.
Тоді їй стало так легко на душі, немов камінь з душі впав. Вона вже й забула про такого горе-чоловіка й жила заради своїх малюків. Змогла їм дати все найкраще. Іронія долі була в тому, що того дня Оля мала провести співбесіду на нову вакансію – помічник секретаря. І це був Василь…
Ось така цікава та повчальна історія про те, що наше життя – непередбачувана річ.
А ви вірите, що всі наші добрі та погані вчинки повертаються сторицею?
