Варвара дивилась у вікно, як її симпатичний, елегантний чоловік у пальто сідає у машину зі своїми речами.
Вона вже хотіла було крикнути, щоб він повернувся назад, що вона згідна терпіти його походеньки наліво. А потім сама себе зупинила. Соромно їй стало. За слабкість свою.
Вона глянула на себе в дзеркало. Дівчина знала, що не красуня: зуби кришились, грошей на лікування не вистачало, волосся, як солома, очі потухлі, під ними мішки.
Та всі гроші ішли на утримання Олега. Її чоловіку потрібна була нова машина, вона взяла у кредит і виплачувала.
– Ти дурна, Варя! Ти подивись на себе і на свого Олега. Він,як актор голівудський, а ти, як миша сіра біля нього. Ти маєш відповідати своєму чоловіку! А ти що? Ходиш в спідниці якій тридцять років, в туфлях стоптаних і одній і тій же кофті? Так не можна, подруго! – говорила Варварі колега з роботи.
Боляче, але правдиво! Варвара слухала, але робила усе по-своєму. До сьогодні. Олег прийшов і сказав, що іде до іншої жінки. Вона молода, але дітей трьох уже має.
– Вона молода.. – жалілась Варвара подрузі.
– Знаю, я ту Катьку. Пройдисвітка ще та! Дітей всіх від різних мужиків має! Жодного дня не працювала. Швидко твій Олег від неї втече! Вона лише своєю доступністю чоловіків бере, а це, як відомо, довго не триває. Ти тільки не будь дурною, не приймай його назад, нехай мучиться, падлюка. Так з тобою вчиняти не можна! Ці слова собі повторюй щоранку!
Варварі від батьків дісталась хороша трьохкімнатна квартира. Батько її так оформив, що Олег ніяких прав не мав. Тому навіть нічого не говорив за поділ майна. А Варя вирішила здавати одну кімнату. Їй же стільки місця не потрібно, а так з грошима легше стане.
От прийшов до неї чоловік, інженер. Андрій. Приємний, з борідкою, голос хороший мав.
– Давайте я вам наперед заплачу, а ви підіть зубки собі зробіть.. Чого ж ви така молода, а мучитись будете? – запропонував майбутній квартирант.
Варвара погодилась, він переїхав до неї. За декілька днів до нього в гості приїхав брат. Варя ахнула, коли його побачила.
Жовтий піджак, сині штани, волосся довге, каже, стилістом працює.Воно і не дивно! Валерієм представився.
Варвара пригостила хлопців своїми пирогами. Тоді Валера і придивився до дівчини.
– З вас лялечку зробити можна,дівчино.
Він змінив їй імідж. Волосся висвітлили, макіяж нанесли – зовсім інша людина.
На роботу жінка почала ходити пішки – зайві кілограми зникли. Зуби привела у порядок.
Вона тепер не ходила, а літала, наче метелик. Так добре вона вже себе давно не почувала.
Минуло місяці три, на порозі квартири стояв екс-чоловік. Постарішав, зблід, одяг вже не такий красивий, як раніше, а старий і зношений. Поруч з ним сумки.
– Що треба? – спитала Варвара.
– Ух..Яка ти стала! На дорозі не впізнав би! – захоплювався зовнішнім виглядом Варвари чоловік.
Варвара пам’ятала усі свої безсонні ночі, сльози пролити через Олега, спроби повернути його – їй було боляче.
– Я стільки всього пережив за цей час. Це стерво лише гроші з мене висмоктувало! Діти її невиховані, некультурні. Вона ні їсти зготувати, ні прибрати – нічого не хоче. Сорочки мої разом усі попрала – вони полиняли. А я жодної нової речі собі не купив за весь цей час – все на них витрачав. Я як в божевільню потрапив. А з тобою..Ти ака хороша.. Постійно загадував за тебе. Що такий дурний був..
В Варвари в думках ехом відбивались слова, які він сказав їй, коли покидав: “Та кому т буде потрібна? Беззуба, безплідна і страшна, як світ!” Вона не сприймала того, що він говорив зараз.
І ту на коридор вийшов квартирант.
– Варварочко, це хто? Допомога потрібна? – поцікавився Андрій.
– А це що за один? – запитав Олег.
– Це мій чоловік, Андрій. Все, не приходи сюди більше! – жінка закрила двері перед носом здивованого Олега.
– Пробач, Андрію. Я мусила так сказати..
– Думаю, прийшов час .. Варю, я люблю тебе. Я не розумію, як можна було кинути таку чудову жінку. Виходь за мене заміж? Я по-справжньому хочу бути твоїм чоловіком.
І Варвара вийшла. Через два місяці весілля відгуляли. Чоловік її любить безмежно. Подарункам завалює. Букетами.
Дитинку чекають. Це з Олегом все ніяк не виходило народити. А ту от Бог дав щастя…
А Олег інколи з-за кутка спостерігає за життям Варвари, шкодує, що колись проміняв хорошу людину на пустишку. В результаті залишився ні з чим.
А як ви гадаєте, чи була б Варвара щаслива поруч з Олегом, якби вони не розлучились?
