Є такі люди, які завжди чимось не задоволені. До них відносилась моя свекруха. Як би я не старалася, чим не допомагала все одно залишалася для неї найгіршою невісткою і господинею на світі.
Як тільки ми з Віталіком з’їхалися, то Ольга Михайлівна одразу всім видом показала, що я їй не сподобалась. Вона ніколи не приховувала своїх думок. І взагалі була не рада, що я з’явилася у житті її сина. Бо ж раніше він належав лише їй.
Та коли ми одружилися, свекруха зрозуміла, що тепер від мене нікуди дітися і стала повчати всього, що тільки знала. Хотіла з мене людину зробити.
Вона щодня приходила до нас і дивилася як я все робою. По її словам я повинна була щодня готувати свіжий суп, щоб у Віталіка не було гастриту, витирати меблі й мити підлогу, щоб синочок не дихав пилом і навіть прасувати шкарпетки, щоб часом не завівся грибок.
Сказати, що я була в шоці – це промовчати. Та Віталік міг заспокоїти маму і переконати її в тому, що я хороша господиня і все встигаю робити. Це зупиняло свекруху на кілька днів, а тоді вона поверталася з новою порцією порад.
– Ти мусиш кип’ятити постільки й зробити квашені огірки, помідори!
Я не розуміла, чому маю виконувати все, що вона каже. Адже закруток ми не їли, а постіль і так випрана хорошою машинкою. Та її нічого не цікавило.
Якось коханий заїхав до матері. Вона дала йому з собою літру борщу. Я його перелила у каструлю і поставила на плиту. Банку помила й одразу віддала чоловіку, бо свекруха завжди хотіла, щоб ми всі банки повертали. А через кілька годин вона і сама заглянула в гості.
Зайшла на кухню і здивовано глянула на каструлю:
– Ти що, зварила борщ?
Мені це здалося цікавим і я вирішила пожартувати:
– Так, зварила.
– А ну насип мені трохи, хочу попробувати чи ти хоча б щось вмієш! – вона зробила кілька ковтків і заявила, – гіршого борщу я в житті не їла! Хто тебе вчив варити? Ти в курсі, що треба вкидати все в правильному порядку? В тебе картопля переварена, а капуста ще тверда.
Я намагалася стримати сміх. Душилася просто нестерпно і в один момент розреготалася на всю кухню.
Свекруха одразу все зрозуміла. Почервоніла і пішла додому. Я не знаю, як тепер буде далі. Але я рада, що не буду більше вислуховувати, яка я погана. Не сподівалася, що зможу її так провчити.
Можливо, я зробила помилку?
