Прокинувся від того, що в моєму купе голосно шепотались попутчики. А за мить на весь вагон прозвучало звернення начальника поїзда:
– Шановні пасажири! Якщо серед вас є лікар, будь ласка, пройдіть у четвертий вагон, 30 купе! Людині потрібна допомога! Повторюю… Якщо серед вас є лікар…
Я сів на своїй верхній полиці, попив води і глибоко видихнув. А потім спустився і вийшов зі свого купе. Хоч я і закінчив медінститут, але серйозного бажання допомогти комусь в мене не було. Я уявляв як зараз когось рятуватиму від епілепсії, сунутиму йому в горло предмети. Це спрацювала моя звичка – рятувати людей. Тим більше до наступної зупинки ще не скоро.
Заходжу в те купе. Дивлюсь, а там вагітна жінка корчиться від болю. Всі губи обкусані, голос сів. Хотів пожартувати, що помилився, але жінка якраз цієї миті як закричить від болю. Вона як схопить мене за руку і скаже: “Лікарю, благаю, допоможіть мені!”
Я акуратно зняв з неї одяг, дивлюсь туди, а там мені “махає” малесенька посиніла ручка. Я одразу почав згадувати усе, чого нас вчили на практиці в європейських клініках. Поправити ту руку я міг, вона застрягла між головою та іншою рукою.
Я став молитися до всіх богів, яких тільки знав, ще жартував до породіллі. Та потрібно було діяти далі. З п’ятої спроби розумію, що мені вдалося. Тепер потрібно знайти другу ручку і її теж заклинило. Я разом з жінкою почали тужитись.
Розумію, що потрібні додаткові руки. Даю майбутньому татусю рушник і прошу по команді натиснути на живіт. Разом із цим рухом дитинка вийшла плавно, як зубна паста з тюбика. Здорова дівчинка з смішним носиком.
Далі довелося шукати нитку та ножиці – нема. Знайшли якийсь канцелярський ніж, іншого не було. Перев’язую пуповину, даю дівчинку матері на груди. Добре, що дитина дихала самостійно, а то б тут ніяк не вийшло змайструвати апарат з підручних засобів.
– Ну, мої вітання! Шкода, що не зможу сказати вам ріст і вагу. Не ношу з собою рулетку.
– Дякую, вам, ви нас врятували.
– Та який із мене лікар. Так, тільки диплом отримав.
Вже збирався йти, як мене осінило.
– Вибачте, я мушу ще раз глянути вас, бо я дещо забув зробити! – і витягую з жінки велетенську медузу і тішуся, що в неї немає кровотечі.
– Може б то в пологовий влаштуватися? Я б був хорошим акушером-гінекологом! – думав я, коли клав на живіт жінки пакет льоду, що купив у вагоні-ресторані.
Повертався до свого купе, а там мене зустріли гучними оплесками. Я був весь у крові, але щасливий. Сорочка порвана, на штанах пологові води – як якийсь гладіатор. А провідниця принесла коньяк – гріх не випити!
Як вам моя історія?
