Тоді з невісткою Тетяною поралися на городі. Нещодавно я переїхала у великий будинок за містом, адже втомилася від міської метушні. Ось вже ремонт закінчили, місця всім вистачає, адже зі мною ще живе родина старшого сина.
Я завжди мріяла про будиночок за містом. Тут свіже повітря, город, сад та просто спокійно навіть дихати. Ми посадили декілька кущиків ягід, адже онуки полюбляють чорницю та малину, ну і я не проти полуницею поласувати. Тоді так з нетерпінням чекала першого врожаю, щоб почастувати родину. А ще в саду ростуть яблуні та груші, будемо з Тетянкою робити консервацію на зиму. Зранку вийшла на город, позбирала свіженькі помідори та огірочки – ось тобі і сніданок. А невістка ще захоплювалася садівництвом, тому посадила перед будинком багато різноманітних квітів – жоржини, троянди, лілії, іриси та навіть спеціально придбала дорогі декоративні деревця. Нехай всі сусіди нам заздрять, що у нас таке красиве подвір’я.
Ось вже сезон для ягід настав. Але неочікувано Тетяна кидає сапу, нахиляється до куща та зриває першу ягідку. Мені так сумно на душі стало, що аж плакати захотіла. Могла б мені запропонувати або діткам, але ні! Сама тихцем проковтнула. Ось вже й почала її сварити, що не можна бути такою егоїсткою. А вона у відповідь на мене кричала, що я така скупа та їй тільки до рота заглядаю. Тоді ми дуже посварилися. Ще й син був на її боці та всіляко захищав. Потім зібрали всі свої речі та поїхали до міста. Досі не телефонували та не цікавилися, як мої справи. Залишили мене одну на господарстві й чкурнули геть!
Але я не розумію, чому вони так зі мною вчинили. Адже разом саджали кущики та доглядали за ними. Тепер вже не знаю, як далі жити з такою родичкою під одним дахом, бо все собі забирає, навіть з дітками не поділиться! Боюся, щоб вона мене з порожніми руками не залишила!
На вашу думку, свекруха все перебільшує? Чому?
