Марія Петрівна жалілася сусідці на свого сина.
– Ну скільки ж можна. Я б не витримала кожного року народжувати чоловіку дитину. Чим він думає. Бідна невістка ради собі не дає, он повіз її з п’ятою вагітністю в пологовий будинок.
– І хто цього разу буде? Він що так сильно хлопчика хоче?
– Напевно, але краще б головою своєю думав, а не тим місцем.
– Але ж він любить Настю…
– Любить. Якби хоч одну дитину народив, то може б задумався.
З вулиці почувся шум мотоциклу. То Іван повернувся і радісно зайшов до хати.
– Все, відвіз кохану в пологовий. Тепер точно буде син, власними очима на УЗД бачив.
– Тобі виходять лише дівчатка! – підколювала його мати.
– То з вашої родини пішло, одні дівчата народжуються.
– А ну не пащекуй до матері!
Донька завжди склянку води перед смертю подасть, а від синів такої гарантії нема. Жінка ж тяжко виношує, а чоловік тільки “насіння” своє носить. Раптом задзвонив телефон і мама взяла трубку.
– Алло? Що ви кажете? Народила? Ой слава Богу. Алло! Тут зв’язок поганий. Дитина здорова? Дівчинка? Я ж казала буде дівчинка! – розсміялася вона.
Іван не повірив і вирвав з її рук телефон. Він знову передзвонив і спитав кого народила Проць Настя і почув заповітне “хлопчика”. Чоловік плакав від щастя і не міг цьому ніяк натішитись. Все дзвонив і перепитував до лікарні.
На 20 дзвінок диспетчерка не витримала і відповіла “дівчинка”, то в Івана ледве серце не зупинилось. Він зблід і вибіг до свого старого мотоцикла. Поїхав сам до лікарні, щоб переконатися.
Медсестра, коли почула його історію розсміялася і показала вікно палати його Насті. Дружина виглянула і розвернула дитину до чоловіка. Вся вулиця чула його радісний крик.
– Хлооопчик! У мене народився спадкоємець! Ура!
Вся лікарня спостерігала за радістю чоловіка і плескала в долоні. Перехожі бажали йому, щоб дитина росла здоровою.
Цілеспрямований чоловік, добився свого!
А як би ви відреагували на такий жарт?
