– Лікарю, зробіть так, щоб вона народила не сьогодні.
– Що?
– І не завтра. Післязавтра.
Лікар повільно зняв рукавички.
– Ви зараз серйозно?
– Абсолютно. Я заплачу.
– У нас тут не ресторан і не доставка під дату.
– А у вас тут що, святість? – Михайло дістав картку. – Мені не кесарів розтин "по приколу" потрібен. Один день. Просто один день.
– Ви пропонуєте мені ризикувати жінкою і дитиною через… що саме?
Михайло озирнувся, знизив голос:
– Через те, що я вже живу з одним Скорпіоном.
Лікар мовчав секунду. Потім коротко всміхнувся.
– Це жарт?
– Хотів би. Моя дружина – Скорпіон. Я її люблю. Дуже. Але другої такої в домі я не витягну.
– Ви зараз вирішуєте долю дитини по гороскопу?
– А ви зараз робите вигляд, що люди не приймають рішення по дурні щодня? І нічого, живуть.
– Це не "дурня". Це пологи.
– Для вас – зміна. Для мене – життя.
Лікар глянув у бік палати.
– Послухайте уважно. Якщо все почнеться – вона народить. Я не буду "тримати" дитину в животі, бо вам страшно жити з двома жінками з характером.
– Страшно? – Михайло пирхнув. – Ви чоловік, вам легко говорити. Ви після зміни підете додому. А я додому повертаюся до людини, яка вирішила, що я буду її чоловіком, і я досі не впевнений, що це було освідчення, а не захоплення заручника.
Лікар ледь скривився.
– То розлучайтесь.
– Клас. Коли чоловік не витримує – "розлучайся". А як жінка скаже, що чоловік – тягар, ви перші будете кричати: "тримай сім'ю". Зручно.
– Не переводьте стрілки.
– Це не стрілки. Це правда. Коли жінка контролює – вона "сильна". Коли чоловік хоче хоч щось вирішити – він "монстр".
Двері палати відчинились. Вийшла акушерка.
– Чоловіче, не стійте під дверима. Ви заважаєте.
– Я дружину привіз, я маю право тут бути.
– Право – не означає лізти в роботу.
– А кесарити "за датою" інших – це не лізти? – кинув Михайло. – Для красивої цифри, для знаку зодіаку, для "щоб чоловік встиг з відрядження" – це можна? А мені не можна попросити навпаки?
Акушерка завмерла.
– Ви не знаєте, про що говорите.
– Та невже? У мене сестра тут народжувала. "Трошки прискорили". Бо всім так було зручно.
Лікар різко підійшов ближче.
– Ви зараз або припиняєте, або я викликаю охорону.
– Викликайте. Але скажіть чесно: якщо б я прийшов і сказав "хочу, щоб народила 24-го, бо це дата нашого весілля", ви б уже не так кривилися, так?
– Ні.
– А якщо б це сказала вона?
Лікар промовчав.
Михайло хмикнув.
– От бачите.
З палати долинув крик. Михайло сіпнувся до дверей.
– Вона в болю, а ви тут театр влаштували, – холодно сказав лікар.
– Я театр? – Михайло підвищив голос. – Це ви робите вигляд, що жінка в пологах – священна, а чоловік має стояти під стінкою, платити, мовчати і дякувати. Зручно влаштували.
У коридор уже визирали дві вагітні, санітарка, якийсь дідусь із пакетом.
Акушерка стишила голос:
– Ваша дружина просила передати, щоб ви не нервували.
– Вона що, чула?
– Вона чула достатньо.
Михайло зблід.
– І що саме вона чула?
У дверях палати з'явилась його дружина. Бліда, з мокрим волоссям, трималася за косяк.
– Те, що ти не хочеш дочку, якщо вона буде схожа на мене.
– Лєно, я не це…
– "Другого Скорпіона не витягну". Це не я придумала.
– Я жартував.
– Ти лікарю гроші пропонував. Це теж жарт?
– Я хвилювався!
Вона повільно підійшла ближче, стискаючи живіт.
– Ні, Міша. Ти не хвилювався. Ти просто дуже хочеш керувати тим, що від тебе не залежить.
– А ти? – різко кинув він. – Ти все життя нею керуєш. Мною. Домом. Усім. І всім це подобається, бо ти жінка і "з характером". А я один раз відкрив рота – і вже виродок.
У коридорі стало тихо.
Вона усміхнулася крізь біль.
– То скажи чесно. Ти не хочеш дочку-Скорпіона… чи ти не хочеш, щоб у домі була ще одна жінка, яку ти не зможеш зламати?
Хтось ніяково кашлянув.
Михайло стиснув щелепу.
– Хочете незручну правду? – він обвів усіх поглядом. – Більшість чоловіків не бояться "сильних жінок". Вони бояться, що з ними не вийде бути посередністю.
Лікар видихнув:
– Все. Досить.
– Ні, не досить, – дружина вперлася рукою в стіну. – Хай договорить. Він же так хотів вирішити дату народження власної дитини. Може, ще й ім'я вибере без мене? Чи характер замовить?
– Я хоча б тут! – зірвався Михайло. – Я не втік, не пропав, не бухав з друзями. Я привіз тебе, я стою тут, я переживаю!
– Переживаєш за кого? За мене чи за свій комфорт?
Він нічого не сказав.
Сутичка скрутила її навпіл. Акушерка кинулась до неї:
– У палату. Негайно.
Дружина вчепилась у рукав халата лікаря, але дивилася тільки на Михайла.
– Якщо буде дочка-Скорпіон, не смій потім називати її "вулканом", коли вона просто навчиться відповідати тобі так само, як ти зараз мені.
Її повели в палату.
Двері зачинились.
Михайло стояв посеред коридору, під чужими поглядами.
За хвилину двері знову прочинилися. Акушерка висунула голову:
– Вона просить, щоб на пологах був не ви. Її мама.
Михайло повільно кивнув.
Потім дістав телефон, подивився на екран і сухо сказав:
– Добре. Тоді ім'я я в документи сам впишу.
