Справжня любов не терпить почуття прихильності, яке тягне за собою й співзалежність. Адже ми починаємо відчувати симпатію до іншої людини, яка на рівні підсвідомості перетворюється на об’єкт нашої власності. З’являється безпідставна ревність і бажання зробити все для комфорту другої половинки, нехтуючи власними потребами. Така любов негативно впливає на стосунки. Адже згодом одна людина перетворюється на центр Всесвіту іншої. А без неї життя нібито втрачає сенс.
Проте безумовне кохання дозволяє приймати партнера такого, яким він є. Недоліки не стають перешкодою і не виникає потреби змінити другу половинку. Як зробити так, щоб відносини були здоровими і не страждали через почуття прихильності? Адже саме вона часто штовхає нас до надмірної турботи й інколи змушує помилково вважати, ніби ми краще знаємо, що потрібно для щастя іншій людині.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
1. Запитайте себе: що ви відчували в перший час після зустрічі з коханою людиною.
Відсутність відповіді на це запитання – привід замислитися.
Адже кохання дарує нам відчуття щастя й свободи. У душі немає тривоги і тілом розливається спокій. Присутнє внутрішнє переконання в тому, що все йде так, як потрібно.
Коли ви задумуєтеся про людину, яку любите, то паралельно відчуваєте вдячність долі за все, що вона вам подарувала.
2. Усвідомте, що любов нескінченна.
Одна думка про другу половинку повинна окриляти і підіймати настрій. Справжня любов не знає меж, кордонів чи умов. Вона дає кожному особистий простір і не є надто нав’язливою.
Натомість прихильність змушує відчувати бажання бачити іншу людину постійно поруч та контролювати її. З’являється нездорова потреба проводити час вдвох, що є небезпечним дзвіночком.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
3. Навчіться любити безумовно.
Критика, докори, осуд і спроби змінити свого партнера – це ті прояви, яких не можна допускати в нормальних відносинах. Любов – це про прийняття другої половинки зі всіма її недоліками. Це фокус уваги на перевагах і позитивних сторонах. Це відсутність нотацій, повчань і розчарувань через невиправдані очікування.
Безумовна любов змушує нас насолоджуватися асиметричними рисами обличчя партнера, пригорілим сніданком чи звичкою вживати слова-паразити. Вона дає свободу дій, не ставить рамок і змушує відчувати вдячність за все, що відбувається навколо.
4. Піддайтеся коханню цілком і повністю.
Істинне кохання починається із любові і прийняття самого себе. Для того, щоб віддавати, потрібно спочатку самостійно чимось наповнитися зсередини.Першим кроком до міцних стосунків є самоусвідомлення і гармонія зі своїм внутрішнім світом.
Безумовна любов здатна подарувати вам щастя, піднести до небес і звільнити від всіх хворих уподобань.
Чи згідні ви з цією думкою?
– Я йду. Не шукай. Доньку забери сам. З тобою їй буде краще. Записка лежала на столі поруч із недопитою кавою. Іван перечитав двічі. Потім набрав Таню. “Абонент поза зоною”.
– Приспати. – Що саме? – Його, – жінка смикнула повідець. – Поки не пізно. Цуценя стояло біля її чобота і гризало край моєї штанини. Хвіст ходив, як двірник по льоду.
– Ти що робиш? Постав його. Рудий пес завмер біля бака. У зубах – мокре сіре кошеня, дрібне, аж прозоре від холоду. – Воно твоє? – буркнув пес, не озираючись. Чорна кішка сиділа під навісом кіоску.
– Замки я вже змінив. Свої гроші несеш не в дім – живи там, куди їх носиш. Надя навіть пакет на підлогу не поставила. – Відчини двері ширше. Це, між іншим, і моя квартира.
– Ти серйозно купив квиток на ті числа зі сну? – Купив. А що? – Нічого. Просто смішно, що ти називав мене дурепою за гороскопи. Максим поклав телефон на стіл і мовчки показав фото екрана.
– І не брешіть мені про лелек, – сказала сусідська мала, стоячи в нас у коридорі в гумових чоботях. – Лелека важить чотири кіло. Немовля – теж. Ви б самі себе на шиї донесли?
– Максиме, ти серйозно покликав їх усіх? – Це ж виписка. Мама образиться. – Я після пологів. Я ледве стою. – Вони на п’ять хвилин. Біля входу в пологовий уже стояли шестеро.
– Ти серйозно подаєшся на геохімію? – мама кинула на стіл роздруківку з балами. – З такими результатами на біологію не йдуть тільки дурні. – Значить, буду дурною.
– А я все хотів спитати: чому ти досі в прибиральницях? Лариса ж кликала в оператори. Там і чистіше, і платять більше. – Бо в операторів зміни жорсткі. А в мене Соня.
Телефон пискнув, коли Марина стояла біля каси. “Списання: 118 грн. Кава-Арабі”. Вона ще не встигла забрати стаканчик, як Стас подзвонив. – Ти серйозно? – Стас, я з Тімом на вулиці, він ревів, я замерзла.
– Дмитре, твоя черга. Він узяв мікрофон, глянув на Олену, потім – кудись у зал. – Олено, ти добра. Занадто добра для мене. І тому я не хочу починати шлюб із брехні.
“Вибач. Я йду. Я покохала іншого. Дітей лишаю тобі. На розлучення подам сама”. Олексій перечитав смс тричі. Потім ще раз. Того ж вечора подзвонив матері. – Мамо, Катя з Дімкою в тебе?
Віра подзвонила в двері й одразу прибрала усмішку з обличчя. Двері відчинила жінка в домашній футболці, за її спиною десь у квартирі сміялася дитина. – Ви до кого?
– Олено, привіт, доню, – батько сказав це так тепло, що Інна навіть усміхнулась. – Це Інна. Тиша. – А… ну, привіт. Як ти? – Нормально. Ти ж дочці дзвонив, не мені.
– Ти серйозно міняєш замки? – Серйозно. Марина поставила пакети на підлогу. – Мамо, там діти. – А тут моя квартира. – Ти ж дала нам ще тиждень. – Я дала п’ять місяців.
– Мамі на день народження ти купив каблучку, а мені – каструлю по акції? Андрій навіть не підвів очей від кави. – Не “по акції”, а хорошу. Німецьку. – О, ну тоді я зворушена.
– Ви Люба Сагайдак? – Ну я. – Я від юриста. Квартира на Троєщині. Після Поліни Кравець. Вона все заповіла вам. – Мені? – Вам. Ви єдина в заповіті. Люба мовчала так довго, що в слухавці перепитали: – Алло?
– Це хто в тебе, Галино Іванівно, пакети тягає? Нова доглядальниця? – Це моя онука. – Онука? Та не сміши. Твого сина ти двадцять років людям “вигнала”. Тепер і онука знайшлася?
– Руки помий. І одразу за стіл, – Оля усміхнулася так, що Борис навіть куртку не зняв. – Що зламала? – Нічого. – Скільки треба? – Не гроші. – Тоді ще гірше.
