Поруч зі спорідненою душею навколишній світ сприймається абсолютно по-іншому. З’являються сили подолати всі труднощі. Здається, що немає нічого неможливого. Основою цих стосунків є не фізичний потяг чи пристрасть, а міцний емоційний зв’язок. Таке диво трапляється лише раз у житті.
Проте це ще не означає, що цим людям судилося бути разом. Інколи доля розлучає навіть споріднених душ. Вони виконали призначені ролі і повинні рухатися далі. Звичайно така розлука стане непростим випробуванням. Однак навіть вона має свої переваги:
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
1. Ви стаєте іншою людиною.
Після розставання зі споріднено душею ви змінюєтеся ззовні та зсередини. Спочатку ви не можете заповнити душевну порожнечу, яка утворилася, але з часом усі рани затягнуться.
Пережитий досвід робить вас міцнішими й морально витривалішими. Ви по-іншому взаємодієте з оточуючими й все менше труднощів викликають у вас страх.
2. Ваше ставлення до любові теж змінюється.
Зараз ви набагато краще розумієте поняття “любов” і вкладаєте в нього щось глибше, ніж раніше. Ви свідомі того, що подібних почуттів у вашому житті може більше й не трапитися, але ви морально готові до цього.
3. Вам дійсно боляче.
Після розлуки зі спорідненою душею вам доведеться пережити біль й страждання. Самотність накриватиме вас з головою, а сум не покидатиме душу. І це не дивно, адже ви втратили найближчу і найріднішу людину. Однак це не привід впадати в депресію, бо зовсім скоро у вас з’являться нові причини для радості.
4. Ви відчуваєте, ніби не живете, а лише існуєте.
Спочатку розлука паралізує ваш мозок і розіб’є серце. Ваші будні перетворяться на суцільну чорну полосу смутку. Ви не будете бачити навіть надії на покращення, але з часом все розфарбується яскравими фарбами.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
5. Ви знову знайдете любов, але це почуття буде іншим.
Одного дня ви зустрінете людину, з якою у вас зав’яжуться стосунки. Це буде любов, але не така, як раніше. Між вами не буде того емоційного єднання, що зі спорідненою душею. Проте ці відносини будуть по-своєму неймовірні.
6. Ваші думки будуть постійно повертатися в минуле.
Час залікує рани, але не зітре вашу пам’ять. Ви ніколи не зможете забути про відчуття, які змусила вас пережити ваша споріднена душа. Інколи ви повертатиметеся до цих спогадів з приємною ностальгією.
Ніколи не намагайтеся пригнічувати свої почуття. Навпаки, приймайте їх і переживайте сповна, щоб мати змогу відпустити.
7. Ви продовжите рухатися. У вас немає іншого вибору.
Після усіх переживань й перипетій ви підійметеся з колін і продовжите рухатися далі. Життя не закінчилося, а лише дало вам цінний урок та досвід. Тепер ви зміцніли душею і готові подбати про власне благополуччя.
Чи зустріли ви свою споріднену душу?
– Я йду. Не шукай. Доньку забери сам. З тобою їй буде краще. Записка лежала на столі поруч із недопитою кавою. Іван перечитав двічі. Потім набрав Таню. “Абонент поза зоною”.
– Ти серйозно подаєшся на геохімію? – мама кинула на стіл роздруківку з балами. – З такими результатами на біологію не йдуть тільки дурні. – Значить, буду дурною.
– Приспати. – Що саме? – Його, – жінка смикнула повідець. – Поки не пізно. Цуценя стояло біля її чобота і гризало край моєї штанини. Хвіст ходив, як двірник по льоду.
– Замки я вже змінив. Свої гроші несеш не в дім – живи там, куди їх носиш. Надя навіть пакет на підлогу не поставила. – Відчини двері ширше. Це, між іншим, і моя квартира.
– Ти що робиш? Постав його. Рудий пес завмер біля бака. У зубах – мокре сіре кошеня, дрібне, аж прозоре від холоду. – Воно твоє? – буркнув пес, не озираючись. Чорна кішка сиділа під навісом кіоску.
– І не брешіть мені про лелек, – сказала сусідська мала, стоячи в нас у коридорі в гумових чоботях. – Лелека важить чотири кіло. Немовля – теж. Ви б самі себе на шиї донесли?
– Ти серйозно купив квиток на ті числа зі сну? – Купив. А що? – Нічого. Просто смішно, що ти називав мене дурепою за гороскопи. Максим поклав телефон на стіл і мовчки показав фото екрана.
– Максиме, ти серйозно покликав їх усіх? – Це ж виписка. Мама образиться. – Я після пологів. Я ледве стою. – Вони на п’ять хвилин. Біля входу в пологовий уже стояли шестеро.
– А я все хотів спитати: чому ти досі в прибиральницях? Лариса ж кликала в оператори. Там і чистіше, і платять більше. – Бо в операторів зміни жорсткі. А в мене Соня.
Телефон пискнув, коли Марина стояла біля каси. “Списання: 118 грн. Кава-Арабі”. Вона ще не встигла забрати стаканчик, як Стас подзвонив. – Ти серйозно? – Стас, я з Тімом на вулиці, він ревів, я замерзла.
“Вибач. Я йду. Я покохала іншого. Дітей лишаю тобі. На розлучення подам сама”. Олексій перечитав смс тричі. Потім ще раз. Того ж вечора подзвонив матері. – Мамо, Катя з Дімкою в тебе?
– Дмитре, твоя черга. Він узяв мікрофон, глянув на Олену, потім – кудись у зал. – Олено, ти добра. Занадто добра для мене. І тому я не хочу починати шлюб із брехні.
Віра подзвонила в двері й одразу прибрала усмішку з обличчя. Двері відчинила жінка в домашній футболці, за її спиною десь у квартирі сміялася дитина. – Ви до кого?
– Мамі на день народження ти купив каблучку, а мені – каструлю по акції? Андрій навіть не підвів очей від кави. – Не “по акції”, а хорошу. Німецьку. – О, ну тоді я зворушена.
– Олено, привіт, доню, – батько сказав це так тепло, що Інна навіть усміхнулась. – Це Інна. Тиша. – А… ну, привіт. Як ти? – Нормально. Ти ж дочці дзвонив, не мені.
– Ти серйозно міняєш замки? – Серйозно. Марина поставила пакети на підлогу. – Мамо, там діти. – А тут моя квартира. – Ти ж дала нам ще тиждень. – Я дала п’ять місяців.
– Ви Люба Сагайдак? – Ну я. – Я від юриста. Квартира на Троєщині. Після Поліни Кравець. Вона все заповіла вам. – Мені? – Вам. Ви єдина в заповіті. Люба мовчала так довго, що в слухавці перепитали: – Алло?
– Це хто в тебе, Галино Іванівно, пакети тягає? Нова доглядальниця? – Це моя онука. – Онука? Та не сміши. Твого сина ти двадцять років людям “вигнала”. Тепер і онука знайшлася?
– Руки помий. І одразу за стіл, – Оля усміхнулася так, що Борис навіть куртку не зняв. – Що зламала? – Нічого. – Скільки треба? – Не гроші. – Тоді ще гірше.
