У людей поранена душа. Вони прагнуть до кращого життя, але як цього досягти – не знають.
Протягом багатьох років над людьми знущалися. Їх принижували, гнобили, змушували відчувати себе меншовартісними. Проте одного дня мрія українців здійснилася і вони отримали незалежну державу. Та чи такою вони її уявляли? Ні. Народ досі не вміє розпоряджатися своєю свободою. Люди не усвідомлюють, що робити з можливістю вільно висловлювати свою думку, приймати власні рішення і робити те, що вважаєш за потрібне. Страх перед відповідальністю нерозривно пов’язаний із відсутністю відчуття власної гідності.
Свобода дає більше можливостей. А вони своєю чергою забезпечують ріст і розвиток. Однак люди бояться й уникають цього, щоб зайвий раз не напружуватися.
Наше першочергове завдання – плекати у душі кожної людини бажання бути вільними і вміння цінувати свою свободу.
Хтось скаже, а нащо мені та зайва відповідальність? Навіщо мені ускладнювати собі життя, якщо хтось може забезпечити мене їжею і дахом над головою? Хіба для щастя потрібно більшого? Мене цілком влаштовує робити те, що накажуть, якщо натомість мої базові потреби будуть задоволені.
Гаразд. Проте у такому разі твою долю буде вершити не Бог, а інші люди.
Суспільство стало покірним у першу чергу через свою духовну лінь.
А ви згідні зі словами цього релігійного діяча?
