Мабуть, у гардеробі кожної жінки знайдеться якась маленька чорна сукня. Це вже давно символ жіночності і сексуальності. Багато хто вважає, що її творцем була Коко Шанель, проте справжня історія наряду набагато складніша.
Насправді сукня з’явилася задовго до того, як Шанель стала легендарним модельєром. Так, у XIX столітті жіночий гардероб включав безліч нарядів на всі випадки життя. Вони поділялися на ранкові, прогулянкові, візитні, для балів, походів до театру, домашні. І дівчата повинні були суворо дотримуватися цього «дрес-коду», щоб не виглядати білими воронами в суспільстві.
Дозволити собі таке різноманіття нарядів могли далеко не всі дівчата. Отут і приходили на допомогу чорні сукні.
В одному з російських модних журналів в 1883 писали: “Чорне оксамитове плаття – це резервний батальйон, який потрібно мати на всякий непередбачуваний випадок. Якщо воно є у вашому гардеробі, ви точно можете бути впевнені, що жодне несподіване запрошення не поставить вас у безвихідь щодо вибору туалету”.
На початку ХХ століття ця концепція продовжувала розвиватись. Після Першої світової війни жіночий костюм спростився – довелося відмовитися від зайвих деталей та складних фасонів, що сковують рухи. І на фронті, і в тилу працювали не тільки жінки, які потребували заробітку, але також ті, хто мав вищий соціальний статус. А після війни з’явилися нові ідеали, манери поведінки, у моду увійшли нові вбрання, проте чорна сукня все ще залишалася актуальною.
У 1922 році будинок моди Преме випустив лаконічну атласну сукню чорного кольору з білими манжетами та коміром. Модель назвали на честь одного з найпопулярніших на той час романів «Ля Гарсон». Пізніше так стали називати і худеньких дівчат, які візуально нагадують хлопчиків, які були втіленням тодішніх ідеалів краси.
А через три роки успіх Преме повторив будинок моди Жанни Ланвен, який запропонував чорну сукню з атласу без жодної обробки. Більше того, на той момент у пресі та в літературі багато разів зустрічалося словосполучення «маленька чорна сукня». Тобто Коко Шанель не можна вважати творцем цього предмета гардеробу. Однак саме завдяки їй він став неймовірно популярним.
Чорне плаття від Шанель
У 1926 році на сторінках жовтневого номера американського Vogue вперше у вигляді ілюстрації з’явилася чорна сукня авторства Шанель — з вовняного джерсі, з довгими рукавами, цнотливо прикриває коліна, і з єдиною прикрасою у вигляді перлинної нитки.
Сьогодні такий фасон вважається надто скромним і консервативним, проте на той час сукня служила уособленням свободи.
Коко придумала вбрання на основі своєї концепції моделювання простого та багатофункціонального одягу. Що стосується чорного кольору, Шанель його вибрала з міркувань практичності, щоб плаття стало чудовою основою для будь-якого часу доби та будь-якої ситуації. Наявність білих комірів і манжет робила сукню суворою, прикраси — ошатною, а розкішне кольє — вечірнім.
Існує дві версії появи маленької чорної сукні авторства Шанель. За однією з них, воно стало виразом жалоби по коханому Коко Бою Кейпелу, який загинув в автокатастрофі в 1919 році. Оскільки пара не була заручена, модельєр не могла носити жалобу. На знак скорботи вона створила просту по крою сукню для виходів у світ.
Згідно з іншою версією, ідея щодо чорної сукні спала на думку Коко на одному з балів «Пті Ле Блан» у Гранд-Опері. Дизайнерка прийшла туди разом із приятелем і жахнулася, коли побачила, в який одяг одягнулися присутні там пані. Їхні сукні були занадто строкатими, химерними й несмачними, які часто не відповідають віку і підкреслюють недоліки. На той момент Шанель вирішила, що переодягне всіх у чорне. Так і сталося.
А що потім?
Під час Другої світової війни, коли мода відійшла на другий план, а мінімалізм набув неймовірної актуальності, маленька чорна сукня стала основою базового гардеробу у прямому розумінні цього слова, оскільки на його пошиття вимагалося зовсім небагато тканини та грошей.
Після війни вбрання видозмінилося: фасони змінилися на облягаючі, дизайнери стали додавати декор у вигляді чорного мережива та бісеру. По-новому поглянути на маленьку чорну сукню дозволила Одрі Хепберн, яка з’явилася в культовій картині «Сніданок у Тіффані» в розкішному вбранні чорного кольору, яке ідеально рівно спадало до її щиколоток. Автором сукні став Юбер Жіванші.
У червні 1994 року на урочистій вечері в галереї «Серпентайн» принцеса Діана з’явилася у чорній сукні Christina Stambolian, яка вважалася неналежною для королівського протоколу. Вибір був невипадковий: того ж вечора принц Чарльз зізнався, що у нього багато років була коханка. Вбрання Діани відразу назвали «платтям помсти», хоча воно більше було схоже на «плаття свободи» або «плаття незалежності».
Отже, “маленька чорна сукня” створена не одним іменем Коко Шанель. Цей наряд виділився своєю елегантністю і практичністю. І є популярним аж до сьогодні.
Крістіан Діор стверджував, що воно обов’язково має бути присутнім у кожному жіночому гардеробі як справді універсальна річ.
А у вашому гардеробі є така сукня?
