Уявімо ситуацію – у зовсім молодих і недосвідчених батьків народилася трійня! Щасливий напідпитку чоловік дзвонить дружині в пологовий будинок.
– Жанна? Жанночка? Алло? Цілу! Чмок-чмок-чмок! Цілую і вітаю, мила моя! Ну як? Як воно все пройшло, Жанночка?
– Привіт, Саш. Нормально. Сходила, народила, вийшла. Лежу.
– Боже, яке щастя! Скільки їх, Жанночка? Трійня, як і планувалося?
– Не знаю, Сань, я все ще під кайфом від наркозу. Мені здається, їх там було нереально багато! Йдуть і йдуть, йдуть і йдуть … в колону по три, як на Перше травня.
Навіть акушерка сказала: коли вони там у вас закінчаться?
– Жанночка, я розумію, але ти дізнайся точніше? Все-таки трійня, як сказали на УЗД … або потім ще хтось підійшов?
– Сань, ти кретин? Скільки яйцеклітин ти своїм курсором обвів – стільки і заархівувати.
– Так Так звичайно! Ох, Жанночка, яка радість, я найщасливіший батько! Ти мені головне скажи: хлопчики там є? Сини є?
– Ой, та по-моєму, всякі є, Сань. Побачиш – сам розбирайся.
– Ура, Жанночка! Ура! Слухай … а мені їх потримати дадуть хоч трошки?
– Господи, за кого я вийшла заміж? Сань, ти кретин? Тобі їх дадуть не тільки потримати, але і виростити, зрозумів? Ти що там курив? Це ж тепер твої діти!
– І правда, Жанна! Вибач, я просто від щастя заговорює. Розумієш, у мене ніколи не було своїх дітей … зовсім ніколи!
– Саня, блін, що не тупи! Я знаю, що у тебе ніколи не було дітей, тому що тобі всього вісімнадцять … як і мені!
– Жанночка, а послухати їх можна? Принеси но трубочку, я голосочки хочу послухати, привітатися з дітками.
– Не можу, Сань, пізніше. Їх забрали доктора.
– Куди забрали? Навіщо? А-а-а … сьогодні ж понеділка! У дитячий садок, напевно?
– Матусі, який на фіг садок, вони тільки вночі народилися! Сань, зізнайся, ти все-таки дебіл?
– Жанночка, що не треба нервувати, ти відпочивай, сонечко! Але скажи: вазі-то в них скільки? Це я для родичів дізнатися хочу. Зазвичай все вага запитують!
– Не пам’ятаю я, голова болить. Начебто два шістсот, два сімсот і два вісімсот …
– Клас, Жанночка! Два шістсот, два сімсот, два вісімсот … Слухай, це один важить або все відразу?
– Сань, чому ти таке дупло? Ти що курив там без мене? Приїду додому – все твої кальяни в вікно викину.
– Жанна, не хвилюйся, я все розумію, але чому вага такої нерівномірний? Ти їм там порції не порівну давала, чи що? У тебе за столом вже були улюбленці?
– Кретінчікі у мене були, і ти – головний! Сань, звідки я знаю? Що лікар сказав, то і є.
– Тільки не треба нервувати, Жанночка! Тобі не можна, ти тепер багатодітна матуся.
– Тому і нервую, балда. Сань, без обману, їх там нереально багато народилося. Кульочки, кульочки, кульочки … як в овочевому ряду на ринку.
– Ох, кулёчечкі мої улюблені, так би і зацмокав всіх! .. Жанна, слухай, я тут подумав … А як ти будеш годувати всіх трьох? Або тобі пришиють третю цицьку посередині?
– Саня, ти ідіот? Іди собі мізки нові приший.
– Бррр-рр, напевно, я не те кажу знову? .. Ні, ну правда, Жанночка? Нелогічно якось: дітей же троє, а цицьок всього дві.
– Тобі третю і прішьyoм, дурень, замість курсора твого! Все одно він більше не потрібен, трьох народили, куди ще?
– Звичайно, Жанночка, я для тебе все зроблю, тільки не переживай! Жанночка, ти мені скажи: а на кого вони схожі? На мене, на тебе чи на мого дідуся?
– На сусідську бабусю, блін! Саня, що не тупи! Вони схожі на червоних мокрих цуценят шарпея – все в складках і кричать як ненормальні, зрозумів?
– Зрозумів. Значить, точно на бабусю – вона вся в складках і вічно репетує. Жанночка, вітаю тебе, мила! Сьогодні п’яте травня і я запам’ятаю цей день назавжди!
Жанна? ..
– Ну чого тобі ще?
– Жанночка, слухай, а у них у всіх день народження п’ятого травня буде або якось врозкид?
– Саня, мать твою! .. Іди проспися. Ще раз питаю: ти дебіл?
– Тільки не лайся, Жанночка, рідна моя! Я до тебе завтра ж прибіжу, ти скажи відразу, чого тобі купити? Квіти, цукерок, помаду? Може, ти книгу цікаву хочеш?
– Саша-а-а … як все з тобою запущено. Ти мені ще мольберт принеси, ідіот! І обруч – на шиї покриття. І піаніно – обов’язково!
– Але все-таки, що принести, Жанночка? Духи, листівку, фісташки? Хочеш фісташок? Ти ж їх любиш.
– Хренашкі, блін, Саня! Слухай сюди. Принеси мені чистий халат, підгузники, присипки, мазь, запас пелюшок і ту мамину коробку з комода. Так, ще по дорозі зайди в аптеку, купи мені побільше прокладок – найбільш товстих, «п’ятірку»!
– Жанна … будь прокладок? Я б з радістю, але ти ж знаєш, я соромлюся їх для тебе купувати.
– Так? Презервативи ти теж купувати соромився, придурок, ось і отримай тепер трійню! Без прокладок навіть не приходь, воша упоротая!
– Спокійно, Жанночка! Я чоловік, я глава сім’ї і спробую себе подолати! Нам треба буде обов’язково відсвяткувати цю подію! Я вже все передбачив, я ж турботливий чоловік! Як ти дивишся, щоб нам з тобою наступного тижня – в барчик, а?
– Саша, ти забитою обценьками? Який барчик, у нас тепер троє дітей на шиї! Куди я їх залишу?
– Тихо, тихо, Жанночка. Це ж тільки на наступній тижня вони на той час підростуть …
– Хто?
– Дітки наші, хто ще.
– Саша, ти примат карбюраторний! Діти ростуть повільно! Дуже повільно! Запиши собі де-небудь!
– Ага, вже записав … Тобто бар переносимо на кінець травня?
– У мене немає слів, Саша! Я зараз помру від твоєї тупізни і залишу сиротами чотирьох дітей, в тому числі тебе, ти це розумієш?
– Жанночка, слухай, у мене ще питання. Ось у нас з тобою однакові по батькові. Ти Жанна Сергіївна, я Олександр Сергійович. А наші дітки – вони теж будуть Сергійович?
– Саша, блін, ти що там курив? Все, кидаю трубку на хрін, у мене тиск піднявся!
– Жанночка, улюблена, стій! Останнє питання!
– Ну? Чого тобі?
– Ця шафа з твоїми пальто в передпокої зрушити можна?
– А навіщо тобі, Сашко?
– Як навіщо? Ми ж піаніно тобі в лікарню повеземо, сама просила …
– Саша-а-а … боже, дай мені терпіння і сил! Принеси мені краще свій кальян, може, я тебе хоч тоді розуміти почну? Все, цілую, відбій. Дурень мій багатодітний …
А ви любите розмовляти телефоном?
