У мене є старший брат – Дмитро. Він вже 8 років одружений, має двох дітей та чекає на третю. Після весілля мама дозволила йому заселитись у квартиру, як дісталась їй від матері.
– Ти як підростеш – казала вона до мене – ми ту квартиру продамо, а гроші між вами порівну розділимо. Якраз брат за той час гроші підкладає.
Брат, звичайно, ніяких гроші не наскладав. Ледве кінці з кінцями зводить.Ходять з дружиною гроші брати то у одних батьків, то в інших. У них в сім’ї ж лишень Дмитро працює. Оля постійно у декретах сидить.
Та у недешевих покупках і відпочинках вона собі відмовити не могла. Зимою нову шубку, влітку – на море. І машину нещодавно змінили, бо як вони на старій будуть їздити. Брали в кредит і з останніх сил його виплачували.
Мамі усе це не подобалось, та вона мовчала. Бо як тільки починала їх повчати, вони ображались і не давали змоги бачитись з онуками. Тому свою думку вона тримала при собі.
Я вже закінчила університет, влаштувалась на роботу. Зарплата у мене була маленька. Витрачати її на оренду житла не хотілось. Тому я досі жила з батьками.
Але згодом ми з хлопцем вирішили одружитись. Тут і постало питання про проживання. Його батьки сказали, що подарують нам гроші, приблизно половину вартості квартири. А от що робити далі вирішувати нам.
Спершу ми хотіли взяти іпотеку. Та я згадала, що теж дещо маю. Продавши мамину квартиру, у якій жив брат ми могли б взяти двокімнатну квартиру з мінімальним кредитом.
При першому зручному випадку я нагадала брату про обіцянку мами.
– У вас було достатньо часу. Пора думати, що робити далі. Мені потрібні гроші.
– Те здуріла? А куди мені податись з двома дітьми і вагітною дружиною?
– Дмитро, це не мої проблеми.
– І справді – підключилась мама, яка мовчала – куди вони з дітьми зараз підуть? У них і так грошей немає, а це ще й за оренду платити доведеться..
– Мені байдуже. У нього був час, щоб подумати про майбутнє. Чому я маю йому уступати, мамо? В будь-якому випадку рішення за тобою – сказала я і вийшла.
Мама вирішила не брати на себе відповідальність. Вона не хотіла образити ні мене, ні брата. Та, на жаль, так не вийде.
Дмитро знав, що рано чи пізно квартиру ми продамо, та нічого собі з цього не робив. Він давно собі її присвоїв і ділитись нічим не збирається
– Хай твій чоловік сам заробить на квартиру – сказав мені брат, коли я вчергове намагалась з ним поговорити.
Він знахабнів. Сам живе на квартирі, в яку ні копійки не вклав, а іншими командує
– Він то якраз заробить, на відміну від тебе – відповідала я.
Я зрозуміла, що домовитись не вдасться. Ми з чоловіком взяли іпотеку. Будемо виплачувати самі, та рідні я більше не маю. Зрозуміла, хто є хто. Мама теж зі шкіри вилазить аби вгодити брату та його дружині. Боїться, що з онуками розлучать, А вони знають це і тиснуть на слабке місце.. Ну нічого, Бог їм суддя.
Як ви вважаєте, мама вчинила чесно стосовно дочки?
