Хочу вам сьогодні розповісти про те, що може трапитися в житті, якщо жінка психологічно залежить від чоловіка.
У 26 років я вийшла заміж і покинула рідну домівку. Жила я до заміжжя з мамою і братом. Батько покинув нас майже відразу після народження молодшого брата. Мамі було дуже важко, вона довго намагалася повернути тата в сім’ю, тому вихованням брата довелося займатися мені.
Насправді займатися братиком для мене не було якоюсь проблемою. Я дуже його люблю, і він спокійна дитина. Мене хвилював тільки стан матері.
Після того, як вона зрозуміла, що батько не повернеться, мама приступила до пошуків нового чоловіка. Потім була низка нових залицяльників, які приходили і зникали. Нагадувало якусь залежність. До Михайла всі чоловіки особливо не затримувалися. Михайло був забезпеченим, красивим і начебто порядним, але це тільки спочатку. Я була рада за маму, що нарешті у неї щось почало налагоджуватися в особистому житті.
Брат ставився до Михайла добре, вони знайшли спільну мову. Незабаром ми дізналися, що мама вагітна. Ми були всі дуже щасливі, коли народилася сестричка. Всі, крім Михайла. Чоловік змінився на очах, став якимось злим, роздратованим. Вони почали часто сваритися з мамою.
Виявилося, що вся справа була в ревнощах. Він ревнував маму до малятка.. Мама не знала, що їй робити. Потім він поставив їй умову, щоб вона вибирала між ним і дочкою.
Мама попросила, щоб сестричка пожила у мене, поки все не налагодиться. Я нічого проти не маю, оскільки це вже не перший раз, але мій чоловік незадоволений. І я його розумію, адже в його плани не входило утримувати мою сестру і до того ж ми плануємо незабаром завести своїх дітей, а тут таке. Я не знаю, що мені робити, не хочеться сваритися з чоловіком і маму шкода. Просто не розумію, як мені вчинити.
Як би ви порадили вчинити в цій ситуації?
