Марина жила з матусею у невеличкому місті. Стара однокімнатна квартира зі скрипучою підлогою та ржавим краном. Видно, що у родині не було чоловіка. Мама дівчинки Ольга не була першою красунею у місті. Не було у ній того запального вогника, ще й одягалася у все темне, а про косметику годі говорити. Словом, звичайна сіра мишка.
Ользі було тоді 35 років, коли зустріла Василя. Він приїхав у місто на декілька днів. Жінка сподівалася, що він забере її до себе у столицю та вони будуть жити разом. Однак, на жаль, Вася втік, коли вона сказала йому про вагітність. Потім ще сусідів та односельчан розпитувала про нього – марно, ніхто навіть не чув таке прізвище. Оля вирішила залишити дитину та народжувати. Впорається самотужки, буде у неї рідна людина у цьому світі.
Було важко. Марина не могла сказати, що її мама не любила та сварила, але не відчувала того тепла та ласки. Заздрила своїм подругам, адже їх мами часто цілували та обіймали. А Оля навіть під час прогулянки доньку за руку не брала. Хоча намагалася дати їй все найкраще – новий одяг, іграшки, солодощі.
Тоді Маринці було 8 років, коли мама привела додому незнайомого дядю. Його звали Олег, він нещодавно переїхав до міста на нову роботу. Вони познайомилися у магазині, де Оля підробляла прибиральницею. Тепер всі сусіди косо поглядали на неї та пліткували – в Олі новий чоловік, який зараз живе у її квартирі. Ось це так сором!
– Бачила його? Та він на справжнього пройдисвіта схожий. А в неї маленька дитина, як вона могла! – чула жінка, як на лавочці говорили сусідки. Але їй було байдуже. Олег був її останнім шансом.
Але Олег виявився справжнім майстром із золотими руками. Зробив невеличкий ремонт вдома, поміняв всю сантехніку та перекрив дах, бо протікав. Сусіди почали його просити також допомогти по господарстві, але чоловік сказав, що спершу гроші, а вже потім робота. Не хоче задарма спину надривати. Деякі платили, а хтось приносив на знак подяки домашнє молочко, сир, сметану чи яйця. Тому у жінки був повний холодильник.
Дівчинка постійно спостерігала за Олегом, як він забиває цвяхи та закручує кран. У неї не було друзів, тому чоловік вирішив зробити для неї сюрприз – збудував гойдалку на подвір’ї. Вона тоді аж кричала від щастя та годинами каталася. І щоразу голосно сміялася. Бувало, що Оля могла затриматися на роботі, тому Олег готував для неї та донечки вечерю. Навіть навчив Маринку робити фірмові котлети. Хто б міг подумати, що він такий талановитий чоловік?
Одного ранку Олег відвозив дівчинку до школи. Тримав у руці портфелик, а під ногами рипав сніг. Маринка бешкетувала, кидалася сніжками, а потім підбігла й запитала:
– Звідки ти вмієш так багато робити?
– Я швидко подорослішав. Мій тато важко хворів, а мами не було. Тому я навчився готувати, майструвати, прибирати…
– Ого! А де зараз твій тато?
– А його не стало. Рік тому. А рідний брат вигнав мене з дому
– А хіба так можна?
– Виявляється, що можна… – сумно відповів Олег. Дівчинка побачила, як по його щоці пробігла сльоза, але він швидко її витер рукавицею.
Олег полюбив дівчину, немов це була його рідна доня. Влітку брав з собою на риболовлю та показував, як правильно користуватися вудочкою. Марина сиділа спокійно у траві та спостерігала за поплавком – раптом зараз впіймають рибку! А мама немов розцвіла поруч з ним. Стала посміхатися та, здається, що помолодшала на років 10 точно.
1 січня дівчинка знайшла під ялинкою ковзани. Вона мріяла про те, щоб навчитися так гарно їздити, як ті дівчатка, яких показували по телевізорі. Тому ледь не щодня йшла на озеро кататися. А Олег йшов за компанію з великою лопатою – відчистити лід від снігу та слідкувати, щоб з нею нічого поганого не трапилося.
Вона випадково посковзнулася і впала.
– Маринко! З тобою все гаразд? Нічого не болить? – підбіг чоловік, адже перелякався.
– Ні, тату, все добре. – відповіла дівчинка.
Тоді Олег міцно її обійняв. Вона вперше назвала його не на ім’я…
Ось так вони жили утрьох разом – мама, тато та Марина. Олег завжди був поруч. Приходив на всі свята у школі, привозив дівчині продукти в інше місто, де та навчалася в університеті, вів під вінець та бавив онуків. Нещодавно його не стало, але Марина ніколи не забуває про те, який чудовий у неї був татусь.
А ви б змогли жити так само з чужою дитиною, як Олег?
