Тарас вчора працював допізна. Прийшов ввечері, втомлений. Взяв собі перекусити, а брудну тарілку залишив на столі. Мама зранку встала і почала скандал. У неї пунктик якийсь на брудному посуді. Вона права, що мити треба одразу, але ж навіщо так сваритися через це?
Ми з чоловіком тимчасово живемо у моєї мами. Але в мене більше немає сил мирити. Я маю маленьку донечку. Всю ніч не спала. Заснула лише під ранок
Чоловік збирався на роботу, а я чую, на кухні сварка якась. Ну що там знову таке?
Виявляється, ситуація взагалі не гідна уваги. Тарас вчора працював допізна. Прийшов ввечері, втомлений. Взяв собі перекусити, а брудну тарілку залишив на столі. Мама зранку встала і почала скандал. У неї пунктик якийсь на брудному посуді. Вона права, що мити треба одразу, але ж навіщо так сваритися через це?
Мій Тарас також промовчати не вміє. Відповів мамі: “Я один працюю, як віл, щоб копійку додому принести. Вас дві жінки вдома сидить. Невже так важко комусь ту одну тарілку помити за мною?”
Ми маємо квартиру, але за неї потрібно виплачувати кредит. Тому ми поселили там квартирантів. Надходження, з орендованої квартири серйозно допомагають нам гасити позику. Якби ми жили окремо зараз, то з однієї зарплати Тараса було б важко вижити нам з дитиною. А у мами квартира вели, простора. Тут три кімнати. Місця вистачає всім.
Так ми, звісно, економимо, але жахливо псуємо свої стосунки. Мама не дає нам спокійно жити. Постійно повчає. Особливо, чоловіка. Недавно вийшла на пенсію, то тепер має ще більше часу з нами сваритися. Я просила її відпустити мене на роботу. Так швидше впораємося з кредитом і з’їдемо. Але ж онукою вона сидіти відмовляється. Вона взагалі не бавить дитину. Може їй щось сказати, хіба, коли проходить повз.
Мені складно, а чоловікові тим паче. Він пропадає на роботах та підробіток. Але я не знаю, чи це через те, що гроші потрібні, чи просто не хоче вертатися додому.
Тарас всю свою зарплату віддає на сім’ю. Він повністю оплачує в маминій квартирі комуналку і приносить продукти. Мама пенсію тратить лише на себе. Я не розумію, чому вона вирішила, що є господинею становища. Щоранку встигає зранку прокинутися, щоб зіпсувати зятю настрій на увесь день
Ось, як сьогодні. Він навіть не зміг нормально поснідати. Прийшов у кімнату переодягатися. Я запитала, чому він не помив той посуд, знав же що таке буде. А він на мене зірвався, потім розвернувся і грюкнув дверима, дитину розбудив. Я у розпачі.
Нам би хоч пів року пожити тут у мами. Потім віддала б дитину у дитсадок і пішла б на роботу. Жили б тоді окремо. Але зараз навіть тиждень виглядає каторгою.
Що ви могли б мені порадити у цій ситуації?
