Я жив разом з Олею вже майже пів року. Більша часина грошей у нас йшла на оренду квартири і їжу, тож ми часто замість розваг просто прогулювались у парку.
Цих вихідних вирішили довше повалятись у ліжку. Та мене розбудив дзвінок домофону у двері.
– Кого ж це там принесло? – бубнів собі під носа.
– Відкривай. Ненька мерзне під дверима! – почувся голос моєї мами у домофон. Я не очікував її візиту. Найгірше у цій ситуації, що за існування Олі вона й не знала.
– Так, так, підіймайся.
Я запанікував, збудив дівчину і сказав швиденько вдягатись, бо зараз вона знайомитимесь з моєю мамою.
Оля, була швидкою, як ніколи. За 30 секунд уже була готова. Хвала Богу, ми жили на 5 поверсі і ліфту у нашому будинку не було.
– Ти не хвилюйся, у мене чудова мама. Ви знайдете спільну мову – заспокоював я Олю.
Оля побігла мити посуду, яку ми залишили ще зі вчора, а я пішов зустрічати маму.
– Ну ти і високо живеш! Ще й без ліфта! Я о з відпочинку повернулась, вирішила заїхати до тебе, подарунки привезла.
Я подякував, та одразу повів маму на кухню, познайомив її з Олею. Мама відправила мене у магазин по солодке до чаю.
Оля хотіла сходити сама, та мама заперечила, сказала, щоб я побігав по тих сходах.
Я вибрав перший торт, який побачив і мчав додому. Розумів, що чим швидше прийду, тим більша ймовірність, що в нашій квартирі не буде війни.
Та я помилився. Зайшов на кухню, а дві мої найкоханіші жінки про щось мило воркували. Вона розповідала якісь історії про мене з дитинства.
– Я чекаю вас на наступні вихідні до себе в гості – мама взяла з мене обіцянку, щоб ми прийшли.
Вона посиділа ще трохи і зібралась додому.
– У тебе дуже класна мама – сказала Оля, коли ми залишились самі – Щоправда, я налякалась трохи від несподіваного візиту, та дарма!
Я був дуже вдячний матері, що вона так добре прийняла свою майбутню невістку!
А як би ви відреагували на таку ситуацію, якби були на місці жінки?
