В донечки почався етап, коли вона цікавиться усім, що бачить і може порухати. Варто, щоб у домі з’явилося щось нове – вона вже тут як тут. Навіть подарунок важко сховати. Я готувала для неї сюрприз на День народження. І боялася, що вона знайде його раніше ніж треба.
– Гарне буде свято. Прийдуть її друзі з дитячого садка, будуть конкурси та ігри з призами. От тільки що робити з подарунком? – думала я. – Точно!
Останнім часом вона і її подружки любили розказувати одна одній страшилки. Про монстрів і різних казкових лісових жителів. Вона так захопливо про це розповідала, що мені спала на думку одна ідея.
– Алінка, ходи-но сюди на хвилину! – покликала я її у спальну зранку перед святом.
– Іду, мамо.
– Дивись, річ у тому, що сьогодні не можна відкривати цю шафу.
– Чому? А що там таке? – її ручки вже тягнулися вперед.
– У ній спить злий Бабай. Якщо його розбудити, то він може і з’їсти!
– Ні, не треба! – перелякано відповіла дочка.
– Тому ні в якому разі не чіпай дверей. Він обіцяв, що завтра зранку піде.
– Добре! – і швидко побігла з кімнати.
Я раділа, що вдалося вберегти подарунок від її великого інтересу. Ввечері чоловік повернувся з роботи й ми сіли вечеряти. Раптом у шафі щось впало. І ми всі оглянулися.
– Мамо, а коли той дядько піде з нашої шафи? – злякано спитала Алінка.
– Зранку його вже не буде, доню. Напевно він вішак перекинув. Не хвилюйся. – я намагалася не звертати увагу на пильний погляд чоловіка, що аж поклав свою виделку.
Ми поїли і я стала мити посуд.
– Не поясниш, що мала на увазі дочка? Дядько?
– Я сховала в шафі подарунок. Але не знала, як зробити так, щоб вона не полізла туди. І придумала, що там сидить Бабай. Вибач, забула попередити. – і поцілувала його у щоку.
– Блін, а я б до такого не додумався. А ти молодець, люба! – посміхнувся чоловік.
Свято було просто чудовим, діти тішились. Алінка раділа новій іграшці, а я подумала, що наступного року доведеться шукати нову схованку. Добре, що чоловік все вчасно зрозумів, а то б ще посварилися.
А як ви ховаєте іграшки від допитливих дітей?
