– Мамо, ключі від твоєї однокімнатної давай. Я туди заселюся, – син стояв у коридорі в брудних кросівках і навіть не привітався. Я ще куртку не встигла зняти. В руках пакет з продуктами, з нього стирчав батон і пачка молока.

– Мамо, ключі від твоєї однокімнатної давай. Я туди заселюся, – син стояв у коридорі в брудних кросівках і навіть не привітався.

Я ще куртку не встигла зняти. В руках пакет з продуктами, з нього стирчав батон і пачка молока. А він уже почав.

– Ти ж не там живеш. Чого квартира пустує?

– Вона не пустує. Там квартиранти.

– То вижени їх. Я твій син.

За 20 років шлюбу я наслухалась цього тону. Мій колишній чоловік так само любив командувати. Тільки грошей у дім майже не приносив. Зранку завод, ввечері кухня, друзі, горілка, смерділі недопалки в банці з-під шпрот і гора тарілок у мийці.

Він вважав себе головним. А я після роботи мила каструлі, шукала сина по дворах і тягнула додому обох. Одного – п’яного. Другого – з якоюсь компанією під під’їздом.

Син швидко взяв приклад з батька. Його цікавили дві речі: що є в холодильнику і чи дам я гроші. На мої слова він кивав: “Добре, мам”. І йшов далі своїм.

Я вмовила його піти в ПТУ на механіка. Думала, хоч професія буде. Але недовго. Одного дня мені подзвонили і сказали: “Вашого сина відрахували. Не ходить, борги, дисципліни нуль”.

Я прийшла додому, а вони сидять удвох на кухні. На столі сковорідка, хліб, ковбаса, брудні кружки.

– Його відрахували, – кажу.

Чоловік навіть очей не підняв.

– Ну і що? Не всім же вчитись.

А син жує і каже:

– Не починай.

Після того я подала на розлучення. Купила собі однокімнатну. Їх залишила в трикімнатній. З меблями, холодильником, пральною машинкою, шафами, навіть штори не знімала. Мені вже аби піти.

Жити самій було тихо. Ніхто не грюкав дверима вночі. Ніхто не кричав з кухні: “Що їсти?” Ніхто не ліз у гаманець. Я вперше варила маленьку каструлю супу, а не відро на трьох здорових чоловіків.

Потім я вийшла заміж вдруге. Сергій був нормальний чоловік. Спокійний. Працював, гроші не ховав, до мене ставився по-людськи. Ми переїхали до нього, а мою однокімнатну я здала.

І от як тільки син дізнався, що я живу з Сергієм, почалось.

Спершу дзвінки.

– Мамо, тобі квартира вже не треба. Перепиши на мене.

Потім повідомлення.

“Ти про мене взагалі думаєш?”
“Нормальні матері дітям допомагають.”
“Ти вибрала мужика, а не сина.”

Потім він почав приходити. То сам, то з батьком. Колишній сідав за стіл і заводив стару пісню:

– Все одно квартира колись йому дістанеться. Віддай зараз. Чого тягнути?

Я дістала папку з документами і поклала перед ним.

– Ось документи на трикімнатну. Там живете ви. Безплатно. Двадцять років я все тягнула. Ще щось вам треба?

Син одразу зірвався:

– Та що ти мені тикаєш тією трикімнатною? Вона стара. А однокімнатна моя має бути.

Сергій мовчав довго. Але одного вечора син подзвонив уже йому.

Я чула все, бо телефон був на гучному.

– Сергію, позичте гроші. Ну ви ж при грошах. І з квартирою вплиньте на маму, бо вона вперлась.

Сергій спокійно відповів:

– Ти мені ніхто. І до її квартири теж.

Той ще щось кричав у трубку про жадібність. Сергій скинув.

Перелом стався через тиждень. Я заїхала в свою однокімнатну до квартирантів забрати копію договору. Жінка віддала мені ключі і каже:

– До вас тут учора якийсь чоловік приходив. Казав, що він ваш син. Просив показати документи і питав, коли ми з’їдемо.

У мене в животі все стиснулося. Я одразу подзвонила сину.

– Ти ходив до моїх квартирантів?

– А що такого? Я маю знати, що там з моєю квартирою.

– Вона не твоя.

– Поки що.

Я поклала слухавку. Увечері ми з Сергієм сиділи на кухні. На столі лежали документи, договір оренди, мій телефон з пропущеними, і його окуляри.

Сергій сказав коротко:

– Я так жити не буду. Мені запропонували роботу в іншому місті. Або їдемо, або вони й далі сидітимуть у нас на голові.

Я сказала:

– Їдемо.

Ми продали квартири. Його і мою. Гроші склали. Купили будинок в іншому місті. Адресу нікому не дали.

Через рік син подзвонив з чужого номера.

– То що, ти серйозно все продала?

– Серйозно.

– І мені нічого?

– Тобі я вже залишила достатньо. Трикімнатну. Живи.

Він почав кричати, що я йому не мати. Я відсунула телефон і натисла “заблокувати”.

Потім вийшла у двір, взяла відро, полила помідори і зачинила хвіртку.

Valera

Популярне