“Мамо, ти поглянь в небо, коли я пролітатиму – побачимося бодай на мить…”

«Ма, я буду пролітати над селом!

Так, так! Над нашим. О такій годині.

Ти вийди, я махну тобі крилом,

Хоч так тебе побачу – з неба, з сині».

І разом з матір‘ю пілота вийшли всі.

Усе село здійняло очі вгору.

І він летів. І сльози полились,

Бо мати синові махала в небо з двору.

І всі махали.

Знали, що це ВІН.

Бо кілька кіл зробив над них святенно.

І всі молились, щоб він був живий.І матері вклонялися доземно.

 

Поетичний переказ почутої нещодавно історії.

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

SofiaP
Content Protection by DMCA.com
Loading...

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

Adblock
detector