– Мама, я їду на кілька місяців на заробітки в столицю.
– Добре, синку. А як же Аня, ти сказав їй?
– З Анею ми розлучилися, вибач, не сказав тобі. Ми абсолютно різні люди, на жаль, нам не по дорозі …
Син зустрічався з Ганною вже рік, не раз дівчина була у нас вдома, мені вона подобалася: привітна, легка в спілкуванні, такий собі промінчик сонця осяяв наш будинок після відходу батька. В душі я звичайно сподівалася, що у них все вийде.
Але ні, так ні, справа молода, що я могла зробити …
І син поїхав. Ми зідзвонювалися з ним практично кожен день. По роботі все у нього виходило, а я потихеньку рахувала дні до його повернення …
– Мамуся, ти не переживай, але я залишуся тут жити, – якось заявив син в одній з телефонних розмов.
Я завмерла, такого повороту подій я ніяк не очікувала. А потім син розповів, що зустрів там чудову дівчину, що вони обов’язково приїдуть скоро до мене в гості, але жити вирішили в столиці.
Так повелося тепер, що про всі події в житті сина я дізнавалася по телефону, їхати до мене ніхто не збирався. Кожен день я незмінно поверталася до свого спорожнілого будинку, однакові вечори змінювали один одного, а там хоч вовком вий …
На свій п’ятдесятий день народження я купила кошеня Тишку, з яким проводила довгі зимові вечори.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
***
Якось я поверталася з роботи, піднялася на свій поверх, вже вставила ключ у замкову щілину, коли почула боязке:
– Алевтина Іванівна …
– Хто тут? – здригнулася я.
– Вибачте, що налякала вас, це я – Аня, – я обернулася, за декілька кроків від мене стояла Аня, колишня дівчина сина, притискаючи до себе маленьку дитину.
– Господи, та довго ви тут стоїте! Проходьте швидше, мороз який на вулиці …
– Ні, зовсім недовго, не хвилюйтеся, – дівчина взяла сумку і увійшла у квартиру.
Я взяла малюка, допомогла Ані роздягнутися, крихітка так солодко спала, прицмокуючи уві сні, що я мимоволі замилувалася дитиною.
– Це Оля, донька Андрія, – сказала Аня і опустила очі.
– Як Андрія? І ти весь цей час мовчала? Чому прийшла тільки зараз?
– Він кинув мене, що я могла вдіяти, хтось наговорив на мене з його друзів, він і повірив, – відповіла дівчина – поїхала до мами в село, там дізналася про вагітність, народила Олю. А цієї осені мами не стало, хворіла вона в мене довго … одній з малятком важко, грошей немає, я просто не знаю, що мені робити, ви – моя остання надія, я так не хочу віддавати дочку в будинок малятка …
– Аню, що ти, звичайно залишайся у мене, так що ми всі на порозі стоїмо, проходь, я вчора борщ варила, сирники зранку пекла, поїж, з дороги відігрієшся …
***
Так Аня з Олею почали жити у мене, і життя потихеньку знайшло новий сенс, ми з нею з захватом возилися з малятком, господинею дівчина виявилася відмінною. Бувало прийду з роботи, будинок сяє чистотою, на плиті вечеря з трьох страв, і коли вона встигала з маленькою дитиною на руках.
Коли Олі виповнився рік, подзвонив Андрій.
– Мамочко привіт, я дуже скучив, ось взяв відпустку, приїхати хочу.
– Звичайно приїжджай синку, ти один? З нареченою?
Він промовчав.
– Я тобі потім все розповім.
У трубці почулися протяжні гудки, я глянула на своїх дівчат, що ж буде сюрприз, сподіваюся приємний. Ані я нічого не говорила, знаючи її характер, пішла б з дитиною, тільки ось куди питання інше …
***
Через день приїхав син, але не один, на руках у нього був малюк. Побачивши його я так і відкрила рот від несподіванки.
– Мам, допоможи, Костик скоро прокинеться, погодувати треба буде.
Я взяла дитину на руки, на голоси вийшли з кімнати Аня з Олею, дівчинка тільки починала ходити, непевно ступаючи вона підійшла до Андрія і промовила щось зрозуміле тільки їй одній.
– Аня? – здивувався Андрій, – що ти тут робиш.
– Я живу у твоєї мами. Познайомся це Оля, твоя дочка.
Син опустився на коліна, взяв дитину на руки.
– Чому ти мені нічого не сказала?
– Ти мене б і слухати не став, думка друзів для тебе тоді була першочерговою …
… А потім син розповів, що мама малюка померла під час пологів. Так він залишився один з Костиком на руках. Того вечора уклавши дітей ми ще довго розмовляли, а на душі було затишно і тепло. Так хотілося, щоб діти помирилися остаточно, невже їм ще не було зрозуміло, що вони створені одне для одного.
Через рік Андрій і Аня розписалися. Минуло кілька років, Оля і Костик підросли, за цей час син збудував заміський будинок, все як я колись мріяла, а на днях ми справили новосілля.
Тепер я спокійна за своїх дітей і онуків, адже доля не дарма знову звела їх разом!
А ви вірите в такі повороти долі?
Смачні та пишні млинці на молоці, за бабусиним рецептом
«Після весілля все вляжеться», — написав майбутній чоловік доньки іншій жінці, поки я несла коровай до зали.
Навіть старі бабусині сковорідки заблищать як нові: перевірений засіб
Моя донька 6 років зі мною не розмовляє, не цікавиться моїми справами взагалі
– Позичати родичам гроші – то собі гірше робити, – казав чоловік. Шкода, що я його тоді не послухала.
Питання було піднято ще раз – син і невістка приїхали до нас в гості в міську квартиру з нагоди чергового сімейного свята. Я знову категорично заявила, що їм на нашу дачу дорога закрита
“У снах завжди приходять підказки” — тлумачення снів за днями тижня
Най-най Знак Зодіаку: чим ви кращі за інших?
Програма очищення організму, яка виручить вас за один день
Колись у мене була сім’я: ми з першою дружиною Ірою виростили доньку, купили квартиру, жили спокійно. Але потім у моєму житті з’явилася Поліна, і я все зруйнував.
Що змусило молодого хлопця забрати жити до себе літню сусідку?
– Доведеться трохи потерпіти! – зціпивши зуби сказала Катя, коли наважилась відвідати матір. ЇЇ вже 8 років не було у рідному місті
Весілля мого сина не забуде ніхто. На ньому розкрилося дві страшні таємниці
Відмовилася дати зовиці грошей на лікування дитини, вже накипіло. Вони ще колишній борг не повернули. Думає, що ми ті купюри малюємо чи що?
На вішалці одне-однісіньке висіло її стьобане пальто. Старенька наділа його, взяла вузлик, причинила за собою двері, пішки спустилася на вулицю
Художник-самоучка перетворює металеве сміття в неймовірні скульптури
Справжня любов виглядає ось так, що б там не казали
10 ознак того, що ваш хлопець і ваші відносини роблять вас нещасною
– Люди, схаменіться. Ви хочете відібрати в хлопчика ті мізерні крихти? Ваші діти набагато кращі за вас. Вони навчилися співчувати та робити добро
