До мами навідуюся часто. Щастить, що автобуси завжди напівпорожні, тож не доводиться мучитися і тиснутися всю дорогу, як в консервній банці.
З Києва до Полтави дорога неблизька, тож заходжу в маршрутку і обираю собі найзручніше для поїздки місце. Позаду сидить чоловік років 35. Симпатичний, хоч і трохи насуплений.
Тільки-но ми рушили йому одразу хтось зателефонував. Автобус старезний, тож мотор шумів так, що своїх думок чутно не було, чоловіку довелося прикрикувати, щоб його співрозмовник почув бодай щось з того, що він говорив.
– Маркові вуха прочисти гарненько! Він завжди про це забуває, а Маринку вдягни в те рожеве платтячко. Сьогодні дуже спекотно. Про себе не забудь, Надійко! Поїж хоч щось.
Через кілька годин чую знову знайомий рингтон:
– Як не встигли на автобус? Знову керівничка мене сваритиме… Ну, нічого. Влаштуємо собі вихідний. Раз у році можна. Витягни з морозилки курку.
Вже майже доїхали до Полтави, як спокій мого попутника знову порушили.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
– Ти добре подивилася? Я ж тільки-но її купував. Ну, добре! Не бери в голову! Я куплю. Та ні, складно не буде! Дійду сам — не маленький!
На в’їзді до Полтави чоловік просить водія зупинитися і відкрити задні двері. Біля старої занедбаної заправки на нього вже чекало 3 дітлахів. Старшій на вигляд років 15.
Водій вийшов з автобуса — треба було дозаправитися, а я обернулася до вікна і побачила картину, яка мене шокувала….
Виявилося, що чоловік без ноги. Він ледь шкутильгав, старша донька його обійняла і взяла під руку, малі кружляли навколо нього, радіючи, що татко нарешті повернувся.
Водій побачив, як зачаровано я дивлюся на їхню сім’ю і тихенько сказав.
– Андрій наш — атовець. Ногу ще в 2014 втратив. Часто мотається до столиці — все намагається собі кілька гривень від уряду вибити. Трьох дітей самому нелегко прогодувати.
– Як самому? А дружина?
– Покинула його. Така краля була… Хіба одноногий їй потрібен?
Чоловік виходить з дітьми з магазину і прямує додому. Водій швиденько до нього підбігає і акуратно запихає Надійці кілька сотень в кишеню.
– То ми з Галинкою Вам трошки підзбирали.
– Дякую, дядьку Василю. Дякую…
До Полтави я приїхала вже трохи іншою людиною.
Війна руйнує долі багатьох людей. Ті, які колись і зараз нас захищають потребують і нашої допомоги — фінансової, моральної, фізичної. Не будьмо байдужими до горя наших військових, бо ж тільки завдяки їхній жертві ми досі зустрічаємо світанки на вільній українській землі.
Як ви допомагаєте нашій армії?
Напишіть нам у коментарях на Facebook
Фото з відкритих джерел
Застосування сухої гірчиці від шкідників на городі. Простий та дієвий засіб
12 цікавих фактів про підсвідомість людини, які вас здивують
Наношу це під очима – до ранку жодної зморшки. Хороший ефект після першої процедури
«Після весілля все вляжеться», — написав майбутній чоловік доньки іншій жінці, поки я несла коровай до зали.
Смачні та пишні млинці на молоці, за бабусиним рецептом
Я була заміжня за Сергієм недовго. Спочатку мені здавалося, що все буде нормально. Але дуже швидко я зрозуміла, що в нашому шлюбі нас було троє. Я, Сергій і його мама Марина Борисівна.
Колись у мене була сім’я: ми з першою дружиною Ірою виростили доньку, купили квартиру, жили спокійно. Але потім у моєму житті з’явилася Поліна, і я все зруйнував.
Я ніколи не думала, що в нашій родині тема онуків стане такою дивною. У нас усе було навпаки. Мій чоловік Ігор дуже хотів онуків. Постійно казав, як водитиме їх на рибалку, як збудує на дачі будиночок, як вчитиме всього.
Я з Денисом була багато років. Познайомилися ще в університеті. Я сама до нього тягнулася, допомагала з навчанням, завжди була поруч. Потім переїхала до нього, і якось так вийшло, що я все тягнула, а він просто жив поруч.
Я все життя була дуже близька з мамою. Вона виховувала мене сама, про батька я майже нічого не знала. Для мене мама завжди була найріднішою людиною. Ми часто бачилися, гуляли у вихідні, ходили в кіно, могли просто пити чай і говорити про все.
Я виросла в сім’ї, де спокій був рідкістю. Батьки любили гулянки більше, ніж тихе домашнє життя, а мене часто рятувала бабуся. Коли в домі не було грошей, все було більш-менш тихо.
Колись я й сама не вірила, що можу опинитися в такій історії. Завжди засуджувала жінок, які зв’язуються з одруженими чоловіками.А потім у моєму житті з’явився він.
Я з чоловіком разом уже багато років. У нас є донька Оля, звичайна сім’я: робота, дім, школа, постійні витрати. Зайвих грошей у нас ніколи не було. Зі свекрухою в мене наче й не було відкритої війни.
Гості – як риба, на 3 день починають погано пахнути. Так можна сказати про кожну гостину моєї свекрухи. Та, на щастя, я зуміла зробити так, що Ольга Дмитрівна раз і назавжди забула до нашої квартири дорогу!
Олена переїхала з чоловіком в село. Але жінка не підозрювала з якими сусідами їй доведеться жити
Відчуваючи різкий біль внизу живота я вирішила вийти назовні, і йти по трасі в надії, що машини мене помітять
14 прийомів, які допоможуть вижити в смертельно небезпечній ситуації
10 речей, які ніколи не зробить доросла жінка заради чоловіка
Ось чому жінці насправді не потрібні шлюб і стосунки
