Життя циклічне і бумеранг – це мій найулюбленіший вид покарання у Всесвіті. Хто ж знав, що він так явно приглянеться в моїй історії? За все в житті треба платити й це факт.
Чому я так кажу, бо мене кинув мій чоловік і отримав на горіхи. Життя відплатило йому за все, що він зробив.
Років 15 тому я вийшла заміж за Василя, мого тепер вже колишнього чоловіка. Він був багатий, а найголовніше амбітний. Я бачила в ньому щастя і своє життя. Але якось наше життя разом не дуже складалося, та й ми погано розуміли інколи один одного, але ж все-таки намагалися шукати у всьому плюси.
Жили ми в нашому рідному селі, Василь збудував для нас великий двоповерховий будинок. І я була щаслива.
Єдине, що нас точно не влаштовувало, той факт, що у нас не було дітей. Свекруха, як завжди, зробила мене винною, ніби то я хвора, а її любесенький синочок здоровий як «бик». Навіть всі мої довідки від лікарів, ніяк не вплинули на її ставлення до мене.
Якщо чесно, цього треба було очікувати, бо вона мала собі іншу жінку для Василя, не мене вона бачила у цьому статусі. Того і не злюбила.
Ми не могли народити дитину 7 років і потім буквально з різницею в 1 рік у нас з’явилися немовлята. Спочатку хлопчик, потім дівчинка. Усе як я і мріяла.
Я була щаслива таким клопотам, сиділа вдома, займалася дітьми. Але разом з цим я не помітила як сильно змінився мій чоловік. Він став холодний, закритий до мене. І потім я зрозуміла…
Одного дня ми поверталися з дітьми з прогулянки, двері чомусь були відкриті, а вдома нікого не було. Мені це все здалося дуже дивним, я допомогла малим роздягнутися і тільки тоді пішла на кухню. На столі лежала записка: «Вдома мене більше не чекай. Я покохав іншу. У вас є два місяці, аби з’їхати з дому. Прощавай».
Я почала телефонувати його мамі, а вона сказала, що це я винна і треба було більше часу йому приділяти. А пізніше я помітила, що Василь забрав всі свої речі і точно вже не повернеться.
– Як? Чому? Хто вона така? А що буде з нами? – ці всі питання крутилися у мене в голові дуже-дуже довго і я все ніяк не могла прийти до тями.
З часом я переїхала до батьків і ми почали жити всі разом. Я прекрасно розуміла, що мені треба жити далі заради дітей, розвивати їх, показувати цей світ, але все одно думка: «Як він зміг, так з нами поступити?», крутилася в голові.
Грошей у нас було небагато, точніше взагалі не було. І я почала виготовляти свічки. У мене непогано виходило, я розвивала соц. мережі і був дуже великий попит. Отак і почала заробляти собі на життя.
Одного вечора у двері хтось подзвонив. І я ще сліпо вірила, що то мій чоловік, Василь. Але ж ні…
То була Світлана Григорівна, його мама. Моєму подиву не було меж. Я все ж таки запросила її на вечерю. І що було дивно, вона прийшла миритися.
– Сонце, ти мене вибач, що я так ставилася до тебе. Ніяк не могла прийняти, що мій син пішов проти моєї волі, – пояснювала вона.
– Але ж ви все життя були незадоволені мною. Що змінилося? – з цікавість і острахом я запитала.
– Сталося те, що не гадалося, розумієш? Василь пішов до іншої жінки, вона підсадила його на якусь онлайн гру, він став залежний, програв всі гроші, а врешті решт, ця дівчина його кинула.
Виходить Василь втратив все! І себе по життю теж.
Я не стала проганяти свекруху і повірила їй, що вона змінилася і дійсно усвідомила як була не права. Зараз вона мені дуже допомагає з дітьми й ми потоваришували.
Свою квартиру вона записала на онуків і спадок передасть їм.
А Василь зараз кусає лікті, весь у боргах, кредитах. У нього було все, але він всього позбувся. І він в цьому тільки сам!
Як вам історія? А ви вірите в бумеранг?
Напишіть нам у коментарях у Facebook!
