Я відпускаю наші відносини. До мене приходить усвідомлення, що вони приречені. Зникає надія на те, що у нас могло щось вийти. Всі спільні плани та мрії розчинилися в повітрі. Очікування розбилися об сувору реальність.
Тоді прийшло відчуття свободи.
Я не отримала від тебе тої любові, яка мені потрібна. І лише коли я пройшла цей етап та змирилася з його закінченням, розірвалися усі узи, які раніше сковували мене.
Без бойових ран не обійшлося. Та зі шрамами на серці я вчуся жити далі. Скалічена, але не зламана. Мої руки не опустилися і я змогла піднятися з колін.
Зараз я впевнено можу сказати, що готова відпустити тебе.
Та забути тебе я все одно не зможу. Ти залишишся в моїй пам’яті, як важлива та значна персона. Хоча твоя любов принесла мені страждання. Таке неможливо забути, переступити чи стерти.
Зі мною назавжди залишився пекучий слід в душі.
Я розумію, що ти час від часу будеш повертатися до моїх думок. Це будуть сумні або радісні періоди. Після таких візитів я можу почуватися по-різному.
Та це не стане на заваді, щоб рухатися далі.
Я вдячна долі за увесь безцінний досвід. Рада, що ти був у моєму житті. З одного боку, я сумуватиму за тобою, а з іншого – на душі радість від того, що все закінчилося. Залишилося з нетерпінням чекати справжнього кохання, яке остаточно вилікує мене.
Якщо ти хочеш стати вільним, то слід навчитися прощатися з людьми.
Зараз я наважилася на стрибок у невідомість. Якщо я отримаю щастя, коли ти зникнеш з мого життя, тоді я готова на це рішення.
Я отримала цінний урок: не можна нікому дозволяти обмежувати себе. Нав’язані рамки не мають місця в моєму житті.
Головне залишатися собою і належати самій собі, незважаючи на страх, біль чи страждання. Ось моя ціль та життєве правило.
Чи підтримуєте ви думку автора?
