Ми відкрито зневажали тітку Дарину за те, що вона після роботи забирала додому різну їжу в баночках

У шкільній їдальні працювала тітка Дарина – проста українська жінка. Мовчазна, сумна. Вона ні з ким ніколи не спілкувалася. І балакучі колеги дивилися на неї, м’яко кажучи, з осудом.

А ми, молоді вчителі, відкрито зневажали її за те, що вона після роботи забирала додому різну їжу в баночках. Деякі думали, що у тітки Дарини чоловік п’яниця: пропиває всі гроші, і тому їсти немає що. Інші вважали, що вона від жадібності задихається: збирає гроші.

З висоти щойно отриманого вузівського диплома так легко засуджувати! Ми, що живуть «в дусі», читають розумні книги, які виховують молоде покоління – і тітка з їжею. Хіба можна порівнювати!

Якось в учительській наша компанія влаштувала посиденьки. Молода вчителька Ніна читала вірші Ліни Костенко. Читала дуже добре: вечорами вона грала в поетичному театрі.

Не слухати її було неможливо. Ми завмирали від кожного слова. І відчували себе на верху поетичного блаженства. А як же інакше? Молоді, освічені, добре одягнені люди, які розуміють суть мистецтва.

Ніна закінчила читати, подивилася на нас каламутним поглядом і сказала: «Поезія змушує душу жити. Якщо я перестану розуміти вірші, то перетворюся на тітку Дарину». Ми з розумінням похихотіли.

Увечері мені потрібно було перевірити твори на вільну тему – про добро. Писали семикласники. Вони бачили добро і в перемозі на війні, і в праці лікаря, і в руках мами, і випеченому свіжому хлібі.

А один твір «відшмагав» мене по щоках. Від сорому закрутилася голова, піднявся тиск. Дівчинка написала, що в їхньому під’їзді живе старенька, нікому непотрібна бабуся.

І що до неї кожен день по два-три рази приходить тітка Дарина. Вона приносить їжу, прибирає, виносить сміття. І робить це просто так. Виявляється, що у неї є ще кілька підопічних.

А через два під’їзди – багатодітна сім’я. І чоловік п’є. А бідна матуся намагається прогодувати своїх дітей. І до них теж тітка Дарина приходить. На другий день в учительській я мовчки простягнув зошит з твором вчительці Ніні. Вона пробігла по ньому очима. Зблідла – і швидко вийшла.

А потім в класі при всіх дівчинці сказав: «Спасибі тобі. Ти вказала мені на добру людину. Я не помічав її. Спасибі”. Мої семикласники очманіло на нас дивилися. І я прочитав текст вголос.

А що для вас означає добро, як воно має проявлятися?

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

Ira
Content Protection by DMCA.com
Loading...

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

Adblock
detector