Ми живемо однією великою дружною сім’єю: я, донька, чоловік, мій тато і свекор. Спочатку ми жили без наших татів, але потім сама доля розпорядилася так, що тепер у нас велика дружна сім’я. Благо, квартира велика і всім місця вистачає. В середині весни мені подзвонила сусідка і розповіла, що моя мама вигнала тата з дому. Він тепер живе в сараї. Я була в шоці, як так можна було вчинити. Тато мій взагалі не п’є через проблеми зі здоров’ям. Усе життя пропрацював на керівних посадах, а тепер пішов на пенсію.
Мама молодша від майже на двадцять років. Але ж знала, за кого заміж виходила. Коли тато зарплату в конверті приносив, то був коханий, а тепер його дохід – тільки маленька пенсія. Ось його мама і відправила геть. Я подивилася на чоловіка і мені стало дуже соромно за поведінку моєї матері. Ми мовчки сіли в машину і поїхали за татом. Він був в жахливому стані: застуджений і морально вбитий. Мати стрибала навколо нас і стверджувала, що ми робимо помилку. Це її ми повинні були забрати до себе в місто, а не батька.
Я з мамою навіть розмовляти не стала. Мовчки вислухала цю тираду, зібрала речі батька, і ми поїхали геть. Відтоді мама зі мною не спілкується. Шлях нашого примирення вона бачить тільки в одному: я повинна перевести батька назад в село, а її забрати в місто. Але ми на подібні ультиматуми не йдемо.
Спочатку тато навіть соромився виходити зі своєї кімнати. Потім почав звикати: то їсти приготує, то щось в будинку полагодить, то внучку забере з садка. Я натішитися не могла! А потім біда трапилася вже з батьком чоловіка. У нього, правда, все було по-іншому. Свекор одружився зі свекрухою дуже рано. Через рік у них з’явився Андрій. Жили дружно, але і по-всякому бувало. А зараз свекруха познайомилася з молодим чоловіком і закохалася. Розійшлися вони полюбовно. Віктор Степанович залишив квартиру колишній дружині, а сам поїхав на орендовану. Вірить у світле майбутнє, адже теж ще молодий.
Я сама запропонувала чоловікові забрати ще одного дідуся. Адже якось незручно виходить: мій тато живе, а його по орендованих квартирах перебивається. Чоловік зрадів і перевіз батька до нас.І почали ми жити зовсім по-іншому. Стало набагато легше і веселіше. Дідусі між собою активно спілкуються, на вихідних грають в шахи та шашки, на риболовлю разом їздять. Мій тато вдома порядки наводить, а Віктор Степанович ще працює, а вечорами часто таксує. Хапається за будь-яку роботу.
Ми купили ще один холодильник, оскільки сім’я у нас дуже велика і всім хочеться смакоти. В суботу ми завжди всі разом робимо заготовки: ліпимо пельмені, вареники, голубці, фаршируємо перці … Вся моя зарплата тепер йде на продукти, адже прогодувати стільки людей не зовсім легко. Мій тато платить за комуналку. Він сам так захотів, ми не суперечимо. Свекор оплачує садок і поповнює всім рахунки на телефоні. Чоловік мій відкладає гроші і купує нам всім регулярно ласощі. Моя дочка просто в захваті від цілих двох дідусів, які постійно ходять з нею гуляти. У нас теж тепер з’явилося більше вільного часу один для одного. Ходимо в кіно і на виставки, а з малими залишається хтось із наших татів.
Наші мами, звичайно, не підтримують подібної витівки. Про позицію своєї матері я вже розповідала вище. Моя свекруха вважає, що її колишній чоловік може прекрасно жити сам, а не борсатися у нас під ногами. З онукою вони зустрічаються на нейтральній території. Багато знайомих почали мене жаліти. Я щиро не розумію, чому так … Мені просто чудово жити з трьома моїми найближчими чоловіками. Приходжу додому, а там вже татко чай заварює і цукерками пригощає. Тільки помила посуд – вже і свекор повернувся зі зміни. Мені і доньці завжди по квіточці привозить! От не повірите, але мені дійсно дуже добре. Зовсім не те, щоб жити з жінками. Ті б уже пересварилися через три дні …
А ви б змогли жити так, як ця жінка?
