Мій чоловік досить дивно себе поводить, коли річ заходить про фінанси.Отримавши зарплату, Семен ходить по дому, як наш господар і показує зароблене. Він демонструє нам з дітьми свої гроші й говорить: “Всю цю суму, зароблену мною, я буду видавати кожному з вас, коли ви мене попросите. Моїх грошей вистачить і на їду, і на одяг”. Чоловік навіть завів зошит, в який записує всі витрати, щоб не пропустити ні одної потраченої гривні. Одного разу, коли я поверталася додому з магазину, то зрозуміла, що загубила чек. Я знала, що вдома мене чекає сварка, так і сталося. А на це Новий Рік чоловік подарував дітям те, що роздали їм на роботі й не дозволив їсти ще тиждень після свята.
Може здатися, що це звичайні сімейні проблеми. У кожному домі своя. Навіщо звертати на таке увагу? Але всі ці сварки перетікають у величезні скандали, особливо в ті дні, коли чоловік отримує зарплату, чи аванс. Щоразу він повертається додому і з докором повторює завчені слова:
– Всю цю суму, зароблену мною, я буду видавати кожному з вас, коли ви мене попросите. Моїх грошей вистачить і на їду, і на одяг! Але я не буду робити, як деякі чоловіки – віддавати все зароблене жінці. Ви проситимете гроші, і лише тоді я вам їх даватиму!
Не сперечаюся, що чоловік нас забезпечує. Але, щоб отримати копійку я мушу принижуватися перед ним, просити, пояснювати навіщо мені потрібні гроші, а потім давати всі чеки. Семен стверджує, що лише так він може контролювати всі свої витрати. Я отримую гроші з декретних виплат. На ті гроші чоловік не претендує. Але ж вони належать не мені, а дітям. Тому я можу дозволити собі з них лише частину. А Семен завжди повторює мені, що свої гроші я заробляю, не стоячи за верстатом в поту, як він. Тому він розпоряджатиметься своїми коштами, як захоче.
Заробляє чоловік, порівняно, добре на місцевому заводі. Куди ще податися у нас? Він майстер своєї справи, добився авторитету у колег, часто отримує премії від начальства. А радію його успіхам, але він думає що того всього він добився сам. А я, мама двох його синів, віком 1 і 7 років, за його словами, не здатна заробляти та повністю залежу від нього.
Я йому не раз пояснювала, що він добрий працівник, але може бути замінений, коли цього захоче начальство. А нагороджують його і дають аванси через те, що в сім’ї є малі діти. Так, на роботі йому йдуть на зустріч. Але він вважав, що я хочу його принизити!
Якось зранку, після гучної гулянки, чоловік запізнився на роботу і не міг нормально працювати. Його тут же викликало начальство і хотіло звільнити з посади. Тоді-то мій чоловік згадав, що у нього жінка в декреті та двоє малих дітей. Його знову пожаліли й не звільнили. Я досі сміюсь, коли згадую той випадок.
– Навіщо було прикриватися дружиною та дітьми такому золотому працівнику?
Одного разу, коли я втратила чек з магазину, чоловік почав на мене кричати, адже тепер ві не зможе порахувати залишки своєї зарплати. Мені урвався терпець і я сказала йому:
– Може розлучимося? Тоді всі гроші залишаться в тебе, крім тих, що ти виплачуватимеш на аліменти.
Семену не сподобалось те, що я сказала! А я продовжила:
– На своєму заводі ти можеш бути прекрасним працівником, але не забувай, що ти ще й чоловік і батько.
Останнього Нового Року, чоловік подарував дітям цукерки, які їм видали на роботі та почав показувати малечі свої руки в мозолях, які важко працюють для нашої сім’ю. Я була зовсім розбита, а діти боялися відкривати цукерки, бо тато не дозволяв їм їх їсти ще тиждень.
У моїх подруг чоловіки у дім приносять зарплату, кладуть на столі, або дають дружині й разом вирішують, що та кому купувати. Нічого в зошит не записують, а мій Семен за кожну копійку вимагає звіту. Так де ж справедливість? Навіть, якщо я зараз не ходжу на роботу, я працюю вдома, чому він цього ніяк зрозуміти не може.
В моїх подруг немає зошитів і вони не носять чеків. А моєму Семенові потрібно звітувати за кожну копійку. Це ж нечесно? Він не розуміє, що я б залюбки пішла на роботу, але мушу сидіти з дітлахами та слідкувати за домом.
А як ви вважаєте де грань між заощадливістю та скупістю?
