Софія вийшла заміж одразу після школи. І то якось раптово. Адже свого нареченого вона знала тільки місяці два. Тому дівчина не могла до кінця дізнатися який характер у коханого.
Різниця між закоханими була у 15 років. Чоловік давно добився успіху. Обіцяв дівчині золоті гори й море жіночого щастя.
Подружжя жило у батьків чоловіка. Велика трикімнатна квартира. Місця вистачало. Невістку зустріли з усіма почестями, ставились до неї з повагою і любов’ю. Софія одразу взяла на себе частину хатніх обов’язків.
Через рік у них народився син. Іванко був як дві краплі води зі своїм батьком. Посмішка, риси обличчя, колір волосся.
Хлопчик обожнював бути на руках. Його любили усі, хотіли лише найкраще, оточили турботою та любов’ю. Допомагали бавити й інші родичі. Потішна була дитинка.
Минав рік за роком. Іванко якраз йшов до першого класу. Але на першому вересні була лише його мати й бабуся.
Влітку, до того його батька раптом не стало. Від горя і слабкого здоров’я невдовзі за сином пішов і свекор. Нелегкий настав час.
Якби Софія переїхала кудись, то в цілому свекруха залишилась зовсім одна. Вони підтримували одна одну як могли.
Минув ще якийсь час. Свекруха почала пропонувати, щоб я не ставила на своєму щасті хрест, щоб шукала собі чоловіка. Та мені було не до того.
Зрештою я таки познайомилась з Артуром. Він був дуже ввічливим і турботливим. Я відчула, що у мене прокидаються почуття до нього. Коли свекруха про це дізналася, то щиро зраділа за мене. Чого я не могла сказати про свого сина.
Він був категорично проти бачити якогось чоловіка поряд з мамою. А тим більше щоб він жив разом з ними.
Тому Софія вирішила не квапити події. Почекає поки син трохи підросте і зможе її зрозуміти. З Артуром вона підтримувала зв’язок, ходила на побачення, але заміж не поспішала.
Син всіляко намагався налаштувати матір кинути чоловіка. Вдавав, що сильно хворий, коли вона мала їхати на зустріч з Артуром. Або заважав їм своїми нав’язливими дзвінками.
Довелося чекати ще кілька років. Коли сину виповнилось 18, він сам закохався у дівчину. І його ставлення до маминих стосунків змінилося. А коли зайшла мова про те, що він хоче одружуватись, то Софія лише зраділа.
Вони вирішили, що син приведе наречену додому. А Софія нарешті зможе переїхати до свого коханого.
А ви б підлаштовувались під власну дитину? Чи своє щастя важливіше?
