Альбіна Володимирівна сиділа з подругою у дворі і розповідала:
– У мене скоро День народження. Ювілей! 60 років. Як тільки відсвяткую, то одразу виходжу на пенсію. Нарешті буду робити те, що мені хочеться. На дачі лад наведу, книги дочитаю. І про собаку я давно мріяла! Працювати більше не хочеться. Нехай молоді заробляють гроші.
– А тобі вистачить пенсії, щоб прогодувати собаку? – запитала подруга. – Я б сама не наважилася піти з роботи. На пенсійні гроші не виживеш…
– Я цим не переймаюся, – безтурботно заявила Альбіна Володимирівна. – Ще на Новий рік я попередила свого сина, що мені скоро на пенсію, тому я розраховую на його допомогу. Мабуть, з 15 тисяч доведеться давати. А мені вже цих грошей вистачить на харчі, комуналку і собаку.
Іван має свою сім’ю і трьох доньок. Наймолодшій шість років, а дві старші ще вчаться в школі. Їхнім вихованням займається Зіна, дружина чоловіка.
Зараз діти підросли і з ними стало легше, але жінка не збирається виходити на роботу. Хоча у них іпотека і гроші завжди потрібні.
Зіна виконує усі хатні справи, водить дітей до школи, робить з ними уроки, возить на гуртки і відвідує батьківські комітети.
Сім’ї доводиться економити на всьому. Діти доношують одяг один одного, продукти купують на знижках і зайвий раз не витрачають ні копійки на розваги.
Заощаджень пара також не має. Як тільки з’являються зайві кошти, то стається непередбачувана ситуація і вони одразу зникають. Минулого місяця вони лагодили пральну машинку, а перед тим холодильник.
– Якось це неправильно вилазити синові на шию. Вони ж ледве кінці з кінцями зводять, а тут ще додаткові витрати, – каже подруга. – Як він відреагував на твоє рішення?
– Іван нормально відреагував, а от Зіна намагалася щось заперечити. Та син швидко нагадав їй, що свого часу я їм віддала свою однокімнатну квартиру. Вони там жили декілька років, а потім продали, щоб взяти іпотеку, – відповіла Альбіна Володимирівна. – Я б могла цю квартиру в оренду здавати і за тридцять тисяч, але пішла назустріч молодій сім’ю. Так і кажу невістці, що я працювала поки могла, але більше вже не можу.
А як ви вважаєте, чи повинен син забезпечувати свою матір-пенсіонерку?
