Мінливості долі

Антоніна Степанівна не полюбила свою майбутню невістку з першої зустрічі. Косо оглянула дівчину з голови до ніг та подумала “Ні, вона нам не підходить”.  Правда, її зовнішність когось нагадувала жінці. Але довго не могла згадати. 

Ввечері зайшла до сина у кімнату та сказала, що має серйозну розмову:

– Ну не пара вона тобі, зрозумій! 

– Мамо, я не для тебе вибирав майбутню дружину. Все-таки мені з нею жити разом. Досить тут вказувати, кого мені любити, а кого ні. Тобі не подобається? Змирися, адже я кохаю Валю і крапка. 

– Ох, привів додому якусь жебрачку. Коля, ну хоча б ти скажи щось синові, він мене зовсім не слухає!

До кімнати зайшов насуплений батько:

– Антон, ти її дійсно кохаєш?

– Так, і хочу бути тільки з нею.

– Ну тоді щастя вам та злагоди. І нікого ніколи не слухай. А ти, Тоню, згадай, як моя мама так само хотіла зруйнувати наш шлюб та щодня відмовляла мене від весілля. Забула, як сварилася з нею? А зараз на неї схожа, навіть фрази ті самі говориш. Неприємно, правда? 

Тоді жінка мовчки вийшла на кухню. Дійсно, свекруха також колись не прийняла її у родину. Досі пам’ятає, як стара навіть на весілля до них не приїхала та не привітала з таким святом. Соромно перед Антоном стало. Підійшла до кімнати й підслухала, як син з батьком далі розмовляв. Двері були не зачинені до кінця.

– Дякую, тату. Просто я дійсно її кохаю.

– Гроші не головне у шлюбі. Треба любити та поважати один одного, тоді й будете жити разом довго та щасливо. А дівчина мені сподобалася, доба та чемна. 

– Завтра ми йдемо до неї у гості, знайомитися з її батьками.

– Ось, візьми, купи їм гідний подарунок. Не гоже з порожніми руками йти у гості до майбутніх родичів! 

Мама Валі наготувала багато смачних страв. Здавалося, що у стола аж ніжки прогинаються від ласощів. Однак, тато Валі, Василь Павлович так уважно дивився на хлопця, немов хоче дірку в ньому поглядом пробурити. Вже навіть дівчина не витримала:

– Тату, все гаразд? Ти так пильно на Антона дивишся.

– А мені твоє обличчя дуже знайоме. Немов я тебе колись зустрічав. А як твою маму звати, нагадай.

– Ем.. Антоніна Степанівна.

– А бабусю звати Орися Василівна, так? 

– Так. А ви звідки знаєте? 

– Ми з твоєю мамою вчилися разом, за одною партою сиділи. Правда, потім я після 9 класу поступив у інше місто і ми перестали спілкуватися. Вона була моїм єдиним другом у класі. Колись жартували, що якщо у нас будуть діти, то треба їх обов’язково поженити!

Така історія приємно вразила Антона. Того ж вечора вирішив про все розповісти мамі:

– А знаєш, чому зовнішність Валі тобі здалася знайомою? Угадай, хто її тато. Даю підказку – ви сиділи разом за одною партою.

– Та не може бути! Валя донька Васі? Ось це так новина. Стільки років вже минуло… 

Відтоді жінка тепло ставилася до молодої невістки. Радо прийняла у сім’ю, немов рідну доньку. На весіллі плакала від щастя, що син зустрів таку хорошу дівчину. 

А ви вірите у долю? 

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

Daryna
Content Protection by DMCA.com
Loading...

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

Adblock
detector