Я сиділа в маленькій темній кімнаті, з важкими темно-зеленими шторами. Переді мною на столі лежали карти. А навпроти сиділа жінка з довгим чорним волоссям, в одязі, який схожий на циганський.
– Навіщо я пішла до ворожки, – гарячково думала я, – ось навіщо, сама б розібралася.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
– Сама ти Олександра, не розібралася б, – несподівано промовила ворожка, зловісним голосом, – тобі явно потрібна допомога і від моїх духів в тому числі.
– Ви знаєте моє ім’я? – здивувалася я.
– Я багато про тебе знаю, Олександра, – уточнила ворожка.
– Не слухай чоловіка, роби як підказує серце, – сказала ворожка, – чоловік твій сам все зрозуміє, все буде добре, сили світу тобі допоможуть, благородну справу, ти Олександра, задумала.
Я задумливо кивнула головою.
– А? – хотіла було запитати я.
– Все йди, більше нічого не скажу, все скоро сама дізнаєшся, – перебила мене циганка.
Я вийшла з дому, де жила ворожка і пішла по весняній вулиці, із задоволенням підставляючи обличчя ласкавому весняному вітерцю.
Ноги самі привели мене до трохи похмурого будинку. Я увійшла всередину, привіталася з вихователем на вході, мене тут уже всі знають, тому ніхто і не зупиняє.
Зайшла в групу до трирічних малюків, до мене відразу кинулися двоє, хлопчик і дівчинка. Решта продовжили грати, не звертаючи увагу на те, що відбувається. Звикли вже, бідні дітки.
Я присіла навпочіпки і Вася міцно мене обняв. Його сестра близнючка послідувала прикладу брата.
– Саша, ти за нами прийшла, – трохи шепелявлячи, запитала Ксюша.
– Так, – видихнула я.
– Але після вихідних, мені доведеться привести вас назад, – сумно додала я.
– Ми знаємо, – серйозно додав Вася.
Ходімо одягатися? – запропонувала я.
Нарешті, ми з дітьми вийшли з воріт дитячого будинку. Вася і Ксюша йшли підстрибом попереду мене. А я брела за ними, думаючи про те, що скаже чоловік, адже я не попередила його, що приведу дітлахів сьогодні додому.
Коли ми прийшли додому, я виявила на столі записку, «Саша, я у відрядження на добу, тобі не зміг додзвонитися». Подивившись на телефон, я побачила вісім пропущених від чоловіка.
– Гаразд, потім подзвоню, зараз він в дорозі напевно, – подумала я.
Раптом хтось подзвонив у двері. Виявилося це прийшла свекруха. Я злякалася не на жарт, адже вона взагалі не знала, що я хочу дітей з дитбудинку усиновити.
– І хто це у нас? – цілком дружелюбно запитала Світлана Михайлівна.
– Це брат і сестра, я взяла їх в гості на вихідні з дитячого будинку, – вирішила не брехати я і злякано подивилася на свекруху.
– От і добре, – сказала свекруха, – діти, хочете пельменів домашніх, сама ліпила. А ще у мене тістечка до чаю є.
Діти радісно закивали головами.
– Тоді одягайтеся і підемо до мене в гості, – сказала свекруха.
Ми всією юрбою вийшли на вулицю і пішли до Світлани Михайлівни, вона жила через два будинки від нас.
Вдома у свекрухи, ми всі поїли її чудових пельменів, попили чай з тістечками.
Потім посадили дітей дивитися мультики, а свекруха покликала мене на кухню допомогти з посудом.
– Саша, ти їх зовсім забрати хочеш? – запитала свекруха.
– Так, – тихо сказала я і опустила голову.
– А Міша, що говорить?
– Він думає, що це відповідальність і поки що боїться, а мені їх шкода, Вася з Ксюшею не можуть чекати, вони і так вже рік в дитбудинку.
– Я підтримую твоє рішення, вони чудові дітлахи, не бійся, якщо що допоможу умовити Мішу, – сказала свекруха.
Я здивовано дивилася на неї.
– Не дивися на мене так, я знаю що таке дитина з дитбудинку, це дуже важко, але зате, якщо все правильно зробити і правильно виховати, цілком хороша людина вийде, – сказала свекруха.
– Що? – не зрозуміла я.
– Міша, мій син, твій чоловік, з дитбудинку, я усиновила його, коли йому два з половиною було. Як побачила його за огорожею на майданчику, так і прикипіла до нього всім серцем, відразу зрозуміла – це мій син. – пояснила свекруха.
Я сіла на табурет, намагаючись осмислити, що сказала свекруха.
– Я нікому не говорила ніколи, тільки тобі, Міша теж не знає, – сказала свекруха, – не переживай він хороший хлопець, прийме дітей як рідних.
Я згідно кивнула головою. Трохи пізніше ми з дітьми пішли назад додому і я відчувала себе щасливою.
У неділю приїхав Міша, він, звичайно, здивувався, що у нас вдома діти, але почав з ними грати. Я пішла готувати вечерю, і випадково заглянувши в кімнату, побачила, як Міша лежить на дивані, з двох сторін з ним в обнімку лежать дітлахи, а він читає їм книжку.
Через два місяці Вася і Ксюша почали жити з нами, Міша, і правда, прийняв їх як рідних дітей.
А Світлана Михайлівна була дуже рада відразу двом, таким чудовим онукам.
Що ви думаєте про таке рішення молодої сім’ї?
Смачні та пишні млинці на молоці, за бабусиним рецептом
«Після весілля все вляжеться», — написав майбутній чоловік доньки іншій жінці, поки я несла коровай до зали.
Свекруха мене, як невістку, відразу не сприйняла. Затялась, сказала, що навіть на наше весілля не прийде. Слова свого дотримала. В ту суботу, коли ми з чоловіком побрались, вона пішла копати картоплю
Навіть старі бабусині сковорідки заблищать як нові: перевірений засіб
Простий розчин від якого ваші квіти будуть гарно цвісти
Програма очищення організму, яка виручить вас за один день
Жіноча помста – річ цікава. Чому? Ви тільки почитайте, що моя подруга Танька вчудила!
Короткий психологічний тест, який відкриє Вам очі на власну особистість
Замість пояснень Ігор почув, що дружина подає на розлучення! І це після всього, що між ними було
– Доведеться трохи потерпіти! – зціпивши зуби сказала Катя, коли наважилась відвідати матір. ЇЇ вже 8 років не було у рідному місті
Пропустила весілля дітей, бо заробляла їм на життя. А вони мені ще й як віддячили
Весілля мого сина не забуде ніхто. На ньому розкрилося дві страшні таємниці
“Олю, ти така класна!” – із захопленням сказала подруга. “Так, я знаю”, – відповіла впевнено
На вішалці одне-однісіньке висіло її стьобане пальто. Старенька наділа його, взяла вузлик, причинила за собою двері, пішки спустилася на вулицю
Та хіба так можна – проміняти ювілей рідної матері на вечірку з друзями?Я ще за місяць до свята попередила сина з невісткою. А вони сидять у телефонах, голови не підіймають – тільки кивають у відповідь
Все, що вам потрібно знати про відносини з дівчиною, яка довгий час була самотня
10 українських зимових казок, які варто прочитати дітям
10 ознак того, що ваш хлопець і ваші відносини роблять вас нещасною
Моя донька 6 років зі мною не розмовляє, не цікавиться моїми справами взагалі
